Почали частіше лаятись із чоловіком. Після весілля з’ясувалося, що він не поділяє моїх поглядів на спільний побут. До весілля, так вийшло, що ми не жили разом.
Кожен жив зі своїми батьками. У чоловіка повноцінна сім’я: батьки та ще є молодший брат. Той ще школяр. А маю тільки маму. Батько, вже й не знаю, чи був колись.
Або це було якесь непорочне зачаття. Але у графі, де він має бути вписаний у свідоцтві про народження, у мене стоїть прочерк. Ось і виходить, що, крім мене, у мами інших родичів немає.
А чоловік вважає, що весь домашній побут я повинна мужньо тягнути поодинці. Причому ми з ним працюємо обидва. Я хоч і отримую менше, ніж він, але теж, як о сьомій ранку з дому вийшла, так тільки о шостій годині вечора повернулася.
За його логікою, якщо я в офісі не мішки тягаю, то й не втомлююся зовсім. Готую вдома тільки я. Прибиралася теж спочатку одна. А потім мене це якось стало все напружувати, і я вирішила уточнити, коли коханий має намір до прибирання підключатися.
Чоловік був дуже здивований. За його логікою, в однокімнатній квартирі й одна людина, тобто я, легко повинна справлятися. Ми посварилися, я образилася і пішла до мами. Просто маю такий склад характеру.
Якщо ми з ним лаємося, я не можу його бачити. Мені страшно, що я не зможу зупинитися і наговорю йому ще більше якихось образливих дурниць. А йому треба обов’язково розмовляти.
Я сиджу, мовчу, а він намагається вивести мене на розмови. Ось я й вирішила, що найкращий варіант – це охолонути, а потім вже, на холодну голову, знову наболілі питання вирішувати.
Переночувавши у мами, я повернулася додому. Після цього ми змогли хоч до чогось домовитись. Але тут чоловікові не сподобалося, що втрутилася моя мама. Виявилося, що мама дзвонила зятю і вмовляла того прийняти мій бік і більше не сваритися.
Мама просила допомагати мені з приготуванням, прибиранням та іншими домашніми дрібницями. Ось що тут поганого? Адже мама просто намагалася нас помирити! Але чоловік був страшенно цим незадоволений.
Він почав висловлювати мені, що це зовсім неприпустимо: вплутувати у наше сімейне життя ще й батьків. Мов йому й так вистачає в житті людей, які його вирішили чомусь повчити, так тут ще й теща намалювалася.
А як я мала їй не розповісти? Я ж прийшла до неї проти ночі, вся в засмучених почуттях. Що треба було сісти та мовчати? Щоб мати удар вихопив від хвилювання. Їй треба було пояснити, що в нас сталося.
Так, я дійсно багато розповідаю мамі про наше спільне життя. А з ким мені ще радитись у таких справах? Мама все-таки старша і досвідченіша. Може, щось і порадить із висоти прожитих років.
З чоловіком ми все ж таки помирилися і він навіть став більше до мене прислухатися. Так минуло майже два місяці. Чоловік навіть брався допомагати мені у прибиранні. Ми кілька разів готували разом.
Це було дуже приємно. Він тоді чистив мені овочі та допомагав різати. Ми так ніколи раніше не готували. Зазвичай чоловік підключався до процесу, коли я кликала його до столу.
Два місяці була практично ідилія. Ми не лаялися. А два дні тому знову зачепились. І знову каменем спотикання стали побутові питання. Ніхто з нас того дня не викинув сміття.
Я вранці бігла на роботу поспіхом, зовсім забувши про нього. Чоловік же взагалі у нас на «привілейованому рівні» – це його не стосується. А там, у відрі, були рештки риби, про які я зовсім забула.
Чоловік того дня приїхав з роботи раніше за мене. У квартирі було жарко і відходи почали за день просто жахливо смердіти. Всі вікна зачинені. І від цього в будинку стояв огидний запах тухлятини.
Ми знову посварилися. До купи до риби мені додали ще претензій, що я погано стараюся, погано готую, лінуюся прибирати та взагалі не стрибаю від радості навколо чоловіка з ранку до ночі просто через те, що він у мене є.
Я знову пішла ночувати до мами. Наступного дня після роботи повернулася додому і побачила, що чоловік теж зібрав деякі свої речі та поїхав. Я почала дзвонити йому, щоб дізнатися, що відбувається.
Він лише знущально відповів, що «теж поїхав до мами» і кинув слухавку. Не можу зрозуміти, що це взагалі таке? Те, що дівчатка більше прив’язані до матерів, це нормально. Але те, що дорослий мужик після сварки з дружиною, вирушив назад до мами – це ж повні дурощі!
Хіба я не права?! Як пояснити чоловікові, що після сварки мені важко перебувати поруч із ним? Адже я їду для того, щоб убезпечити наші стосунки.
