Ми знайомі 4 роки, він іноземець, який проживає в Італії, а працює у нас за вахті. Він в процесі розлучення, у нього троє дітей. У мене дочка, не від нього.
Живемо разом 2 роки, він так само по вахті живе з нами. Приймаючи рішення бути з ним, я сподівалася, що ми одружимося і будемо щасливі, але останні місяці я його зненавиділа.
Він почав докоряти мене, називати мені суму витрачених грошей на мене (18000 євро за рік, так це взагалі мізер, порівняно з його станом), дорікає тим, що влаштував мене на роботу, рахує мою зарплату, дорікає мені.
Протягом останніх п’яти днів я його уникаю в ліжку, так він дуже сильно образився, після того, як я йому вчора відмовила.
Я йому все сказала, що написала вище, що після закидів я перестала його любити, що зараз відчуваю себе рабинею, як ніби він платить мені зарплату.
Я так хочу свободи і хочу сім’ю, дітей, а він мені каже, що я не дозріла для сім’ї, що я взагалі безнадійна, дурна і що він скоро піде від мене, і я ні копійки від нього більше не отримаю.
Ще до знайомства, я взяла кредит, щоб купити житло, його перевели в інше місто, він наполягав, щоб я кинула роботу і переїхала в те місто. Я так і зробила.
Кредит до 2023 року. У тому сенсі, що я матеріально залежна, але його більше не хочу бачити. Як мені далі жити в цьому чужому місті, без засобів до існування. Цю роботу, на яку він мене влаштував, я ненавиджу.
До речі, він жодного разу не запрошував мене в Італію, ні разу не їздили відпочивати разом. Тепер я переконана, що в його очах, я ніхто для нього, може і гірше.
