Мені гидко думати про ситуацію, що сталася у моїй родині. Чоловік нахабно брехав, що платить аліменти колишній дружині, причому великі аліменти, а за фактом просто приховував від мене частину заробітку, ховаючи гроші у мами.
Я знала, що у чоловіка є дитина від жінки, з якою він не був одружений. Дитина на нього не записана, бо мати дитини вирішила, що краще оформити все, ніби вона вирощує дитину одна.
Але, за словами чоловіка, він платив на дитину аліменти, причому для нашого регіону дуже пристойні. Там тисяч пʼятнадцять виходило.
– Соромно мені, що дитина без батька росте. Ми з його матір’ю нормально жити не змогли, та й зараз спілкуємось крізь зуби. Але дитина тут ні до чого, – винувато зітхав чоловік.
Я в цю казочку вірила, бо не бачила причин про таке брехати. Логічніше, коли чоловік приховує попередніх жінок та дітей, щоби нинішня не ревнувала, а тут інший випадок.
Пʼятнадцять тисяч на місяць із зарплати чоловіка йшло стабільно. Іноді, за його словами, були потрібні додаткові витрати, якщо дитина хворіла або планувалася якась поїздка.
Від такої математики я була не в захваті, звичайно, але що вдієш. Це дитина, вона не винна, що у батьків не склалося. Та й мати не повинна сама тягнути все на собі.
Сама я заробляю непогано, від зарплати чоловіка теж тисяч двадцять залишається. Жити ми прийшли до його квартири, але мій внесок у бюджет сім’ї, з урахуванням аліментів чоловіка, був вагомішим.
Через гроші ми не сварилися, вистачало на життя, але в планах була і спільна квартира та спільні діти. А як їх планувати, якщо у батька такі аліменти та такі доходи?
Чоловік усе обіцяв якось вирішити це питання, але воно щось ніяк не вирішувалося. Шукати прибутковішу роботу не виходило, для нашого міста у нього і так дуже хороша зарплата.
Сплачувати менше аліментів? Теж не виходить, адже це дитина, чоловікові як то недоречно на ньому економити, та й ми наче не голодуємо. Я на чоловіка і не давила сильно, питання делікатне.
Свекруха мене за це регулярно хвалила, раділа, що її син одружився з такою розумною дівчиною, а не з якоюсь химерою, яка за копійку вдавиться.
– Ти вже потерпи, таки це дитина. Дивишся, далі й легше стане. А я ось назбираю і машину вам куплю, хоч так допоможу, – гладила мене по руці свекруха, заглядаючи у вічі.
Мова про машину вже не вперше виринала. За фактом виходило, що свекруха купувала машину на себе, а ми з чоловіком будемо просто вписані в страховку і зможемо користуватися машиною.
Загалом, все йшло своєю чергою, і невідомо, скільки б ще я в цю казочку вірила, але допоміг випадок. У нас містечко маленьке, всі один з одним через треті руки знайомі.
Ось і я раптово познайомилася на дні народження колеги з дівчиною, яка і виявилася матір’ю дитини мого чоловіка. Випадково зустрілися, але розмова вийшла дуже цікавою.
– І як він там? Такий же скупий, у якого й снігу в взимку не випросиш? – співчутливо дивилася на мене ледь захмеліла дівчина.
Мене це питання дуже обурило, бо вже не їй дорікати мого чоловіка у скупості. Про що я їй і сказала, адже п’ятнадцять тисяч вона отримує щомісяця, а це дуже непогана сума.
Дівчина спочатку округлила очі, а потім засміялася. Ну, а як насміялася, розповіла, як справи були насправді.
Вона дізналася, що очікує дитину, коли вони вже розійшлися. Розійшлися погано, але дитину дівчина вирішила зберегти. Мій чоловік про це дізнався і намагався якось відіграти все назад, але дівчині це було не потрібно.
Тоді батько дитини пригрозив, що якщо вона не повернеться, то він їй допомагати не стане. Дівчина народила, оформилася як одинока мати, а по батькові дала на честь свого батька.
Чоловік про це дізнався і взагалі припинив спілкуватися та якось цікавитися життям дитини та її матері. Звісно, ні про які аліменти й не йшлося.
– Тож з’ясуй, куди йшли гроші, – порадила дівчина і я до її поради прислухалася.
Будувати якісь складні схеми я не стала, просто сказала чоловікові, що все знаю, ніякі він аліменти не платить, тож питання – де гроші?
Чоловік щось мекав, намагався відвести розмову убік, але я не дала. П’ятнадцять тисяч щомісяця – сума дуже пристойна, і мені хотілося знати, куди вона поділася.
Після довгого скандалу чоловік таки зізнався, що відносив гроші мамі, а вона їх клала на свій рахунок, щоб “якщо що, він мав свій запас”.
Тобто я всю зарплату в сім’ю, а чоловік готував собі подушку. Тепер зрозуміла щедрість свекрухи – чоловік хотів купити машину, але так, щоб вона “якщо що” мені не дісталася.
– Ну, і що такого страшного я зробив? – пишався собою чоловік, але я нічого пояснювати не стала.
Речі свої я вже вивезла, живу поки що у батьків, скоро орендую квартиру. Подала на розлучення, нехай вже збирає свої гроші без обману. Мені такі сімейні стосунки не потрібні, я від такої людини дитину планувати не хочу.
