Я терпіти не можу коли мені брешуть. Сама людина повністю чесна, і від оточуючих того ж чекаю. Так сталося, що мій чоловік не те щоб брехун, але фантазер той ще. В більшості випадків він до реальної історії додає такі деталі, що слухати його стає просто неможливо.
Це з моєї точки зору. Оточуючі ж думають що він досить цікава та різнобічна людина. Насправді він той ще вигадник. У нього на все знайдеться історія, особливо про те, як він когось перехитрив, чи зумів вийти сухим з води. Насправді не все так гладко, тому що мій чоловік тільки в розповідях такий мачо, в реальному житті він зовсім не такий сміливий як малює.
Остання історія яку він розповідав своїм друзям, поки я готувала вечерю на кухні мене дуже вразила. Особливо не спостерігалося те, що він розповів неправду про мене.
Тепер чесно кажучи я дуже лиха на нього, бо коли один з перехожих спробував до мене чіплятися, то чоловік не дав належного опору, а просто звинуватив мене в тому, що до мене фліртують якісь незрозумілі люди.
А от друзям своїм він зовсім інше розповів. Сказав, що привчив того хлопця, що він тепер до мене на кілометр не підійде. Хоча на ділі стояв і мовчав. І от не соромно?
Розтріщав усім знайомим, що він герой мене врятував, тепер всі вважають мене немічною, безтолковою і головне легкодоступною. Невже так можна самостверджуватися за чужий рахунок. Свекруха мене взагалі звинуватила в тому, що я гуляща. Тепер о сиджу і думаю, розлучитися з ним чи вибачити. Так образливо за себе, хіба я такого заслужила?
