Чоловік тут запропонував зробити авантюру – розлучитися, щоб задовольнити його бабусю. Тоді вона квартиру на нього перепише. Це сама бабуся таку умову поставила, як я знаю. Чоловік мене вмовляє зробити цей крок заради нашого комфорту, а я не хочу. Для мене це певною мірою зрада.
Бабуся у чоловіка звикла буди головою у сім’ї. У свій час вона займала якусь керівну посаду і мала великі можливості, тому багато родичів з радістю танцювали під її дудку, що не покращило її характер. Вона звикла в беззаперечному підпорядкуванні, щоб їй всі догоджали та не наважувалися зайвий раз розкривати рота.
З тими, хто не відповідав її вимогам, вона просто не спілкувалася. Наприклад, зі своєю молодшою сестрою, з якою посварилася ще в молодості. Родичі знали цю її особливість, тому зазвичай у всьому їй потурали, щоб не псувати стосунки.
Я бабусі чоловіка не сподобалася ще тоді, коли була нареченою. І макіяж у мене надто яскравий, і про кар’єру мрію, і їй у рот не заглядаю. Останнє було для авторитарної бабусі просто ножем по серцю. Вона голосно заявила, що проти нашого шлюбу.
Моєму нареченому бабусині заборони були не до чого, про що він потім і сказав мамі.
– Ну, не сподобалася їй моя наречена, і що? Нам тепер весілля скасовувати з цієї нагоди? Не бабусі з нею жити, – відрізав він.
Але свекруха журиться вже два роки, що ми пішли проти волі бабусі. Внуків, які бабусю не засмучували, та заохочувала добрими подарунками, а ось мого чоловіка такої благодаті було позбавлено
. – Самі проживемо, – бурчав чоловік на всі мамині переживання.
Я була з ним абсолютно згодна. Жили ми не так, щоб багато, але на все вистачало. Винаймали квартиру, працювали, все як у звичайних людей, які не народилися із золотою чи срібною ложкою у роті. Але мамі чоловіка це не давало спокою.
– Ось двоюрідному братові на весілля бабуся п’ятсот тисяч подарувала. А все тому, що він їй не хамив і поводився по-людськи, – приносила чергову новину свекруха
. – Ну і я дуже радий за нього, нехай радіє бабусиному подарунку. Від мене ти що хочеш? – стомлено цікавився у мами чоловік.
– Та вже нічого, ти все, що зміг, вже зробив, – підтискала губи свекруха і хитала головою.
Я не розуміла, як заради якихось матеріальних речей можна було йти проти себе. А саме цього звикла вимагати бабуся – або роби так, як хоче вона, або ти нічого не отримаєш і можеш бути вільним. І одна справа, якби було питання життя і смерті, але тут таке питання не стояло. Було б через що спину гнути.
Я була рада, що мій чоловік дотримується такої самої думки. Точніше дотримувався досі.
– Бабуся зовсім погана стала, – сказав він якось увечері, задумливо розмішуючи цукор у чаї.
– Мати її забрала. Я поспівчувала чоловікові, бабусю він любить, як не крути, але особливо цією новиною не перейнялася. Забрала та й забрала.
– Мати сказала, що бабуся готова переписати на мене свою квартиру. Мама, мабуть, її дотиснула, що не гарно рідного онука без усього залишати, – заговорив чоловік на цю тему за кілька тижнів.
– Але є одна умова – нам треба буде розлучитися.
Я спочатку розсміялася, думаючи, що він жартує, але з серйозних очей зрозуміла, що не жартує.
– Ти думаєш прийняти цю пропозицію? Серйозно? – Я була в шоці.
– А що такого? Офіційно розлучимося, бабусі паспорт та свідоцтво покажу, вона квартиру перепише, житимемо разом. Не буде ж вона постійно перевіряти, хто у квартирі живе. Чоловік додав, що назад розписатись ми зможемо після того, як бабусі не стане.
І ці слова пролунали з його вуст, як щось звичайне. Але тільки не для мене. Я, звичайно, висловила йому своє невдоволення. Так, ми поки що змушені винаймати квартиру, але ми ж накопичуємо гроші на свою, тому немає сенсу на такі крайні заходи. До того ж не гарно обманювати літню людину, навіть таку, як бабуся чоловіка.
– Які крайні заходи? Це просто вдалий варіант, де за мінімальних незручностей ми отримаємо максимальний результат.
– Для мене вже краще чекати роки поки ми назбираємо грошей, ніж квартира, що дісталася в такий спосіб, – заявила я.
Мене не підтримав ніхто, усі чомусь вважають, що чоловік діло каже. Так, невеликий обман, натомість буде своє житло. А що штампу не буде, то це за нинішніх часів взагалі нікого не цікавить. Але я цього не хочу. Та і як можна довіряти людині, яка заради власної вигоди готова рідну бабусю обдурити, якою б вона не була.
Сказала чоловікові, що якщо ми розлучимося, то вже остаточно. Живемо поки що разом, але ми майже не спілкуємося, я чекаю, що він вирішить, але чоловік щось зволікає. Я теж поки що ніяких дій робити не хочу. Раптом він ще схаменеться?
