Тільки зараз мене не засуджуйте, бо у мене, на думку подруг, просто ідеальний чоловік.
Він і турботливий, і уважний, і симпатичний, і добре заробляє. Зараз ми живемо разом.
Може і приготувати, і прибрати квартиру, і за мною на роботу заїхати.
Якщо у мене якісь проблеми невеликі або труднощі, то він кидає всі свої справи і мчить до мене.
Якщо посварилися або я не в настрої, то намагається все владнати. Дивиться на мене закоханими очима, зітхає буквально над кожним моїм словом.
Я ціную його турботу і відданість, але відсутність особистого простору мене починає пригнічувати.
Я теж люблю його, але його стає занадто багато. Одного разу я прокинулася, а він дивився на мене в усі очі з блаженною посмішкою.
Якось не по собі від такого! Навіть з подругами вибратися не завжди є час, так як чоловік постійно продумує загальні плани: то вечерю разом приготувати, то на фітнес сходити. Майже 24 на 7 ми разом, не хочу його образити, але як натякнути людині, щоб дав мені трохи свободи?
Боюся його відштовхнути, але він буквально душить мене своїми опікою і увагою. Гріх скаржитися на такого ідеального чоловіка, який відноситься до мене так, як будь-яка жінка може тільки мріяти, може, це зі мною щось не так?
