Чоловік узяв кредит, щоб сплатити мамині борги. Вона обіцяла його платити, а зараз каже, що грошей нема, вона дочці допомагає

Чоловік вже який тиждень на взводі. Я до нього не лізу, бо чудово розумію, що зараз будь-яка моя репліка буде, як сіль на рану.

До того ж мені буде дуже складно не скотитися до істеричних закидів “а я тобі говорила”. Але є і плюс – у чоловіка нарешті розплющилися очі щодо його мами.

Я за десять років шлюбу якось упокорилася, що у чоловіка мама завжди свята. Яку б гидоту вона не сказала, щоб вона не зробила – мама права, у неї були причини, треба просто її зрозуміти.

Мені ж було все зрозуміло одразу, бо нічого нового у ситуації немає. У свекрухи є улюблена донечка, якій вона в дзьобі приносить усе, що та забажає, а син потрібен, як джерело доходу і вільні руки для допомоги.

За десять років вона чотири рази забула привітати рідного синочка з днем ​​народження. Звичайно, було придумано безліч виправдань, у які чоловік з радістю повірив, але я бачила, які справи.

На день народження доньки та онуки у свекрухи всі соцмережі завалені їхніми фотографіями, пости з привітаннями “її улюблених та найдорожчих”. А на день народження сина вона дзвонить через раз, не кажу вже, щоби приїхала і привітала.

Наш із чоловіком син теж якось у бабусі любовʼю не користується.
– Хлопчики важкі, не вмію я з ними, – тільки й сказала свекруха, коли дізналася, що в неї зʼявився онук.

Як на мене, все очевидно, але чоловік до останнього чіплявся за якісь виправдання, сподівався на щось. Це було дивно бачити, адже дорослий розумний мужик, а так поводиться, але в чомусь я його розуміла.

Кілька місяців тому свекруха щось часто дзвонила синові, я навіть здивувалася, що там у лісі таке здохло. А виявилося все прозаїчно.

Свекруха набралась всяких кредитів, а зараз не може розплатитися з усім цим, важко їй. Тому вона й підбивала сина взяти один великий кредит, щоби все погасити.

Мені ідея не сподобалася, я була впевнена, що в результаті нам доведеться платити цей кредит, але чоловік вірив у слова своєї мами.

Я не стала його відмовляти, просто відійшла убік, щоб він зробив так, як сам вважає за правильне. А то потім він мене і зробив би винною, що стою між ним і його мамою.

Кредит чоловік узяв, мамі гроші віддав, вона свої кредити всі перекрила. Але ні першого місяця, ні наступні від неї було ніяких платежів.

Кілька разів чоловік заплатив сам, а потім пішов з’ясовувати, що ж пішло не так. Повернувся злий, але те, що він розповів, мене зовсім не здивувало.

Мама на нього накричала, що він лізе зі своїми дурницями, коли його сестрі потрібна допомога. А допомога їй потрібна, тому що вона пішла від чоловіка, тепер мати-одиначка і їй дуже важко одній у цьому жорстокому світі.

Ось тільки ця одинока мати не така вже одинока, оскільки чоловік платить аліменти, він у неї був нормальний. А що сестрі аліментів не вистачає – ну так апетити стримувати треба.

Але навіщо їй це, якщо завжди є мама, якій можна сісти на шию, звісити ноги та ні про що не думати. А мама також сяде на шию своєму синові, який навіщось намагався стільки років підтримувати з ними сімейні стосунки.

Ситуація неприємна, непогано б’є по сімейному бюджету, але якщо це ціна, яку треба заплатити за прозріння чоловіка, я згодна.

Нехай ми краще кредит виплатимо, але чоловік нарешті відхреститься від своїх токсичних родичок.