У шлюбі з чоловіком вже п’ятий рік, у нас народився син, зараз йому 2,5 роки. У чоловіка це третій шлюб, від першого теж є син. Коли я була на п’ятому місяці вагітності, його колишня дружина ощасливила новиною, що настав час синові старшому жити з батьком. Ощасливила — це не іронія, а насправді він дуже хотів, щоб старший син жив із нами.
За місяць до пологів старший переїжджає до нас. І почалося наше «щасливе» життя. Тут багато не розповім, надто довго. Розповідаю лише для повноти картини. А «щастя» наше полягає в тому, що старший із психічними розладами, які не лікувалися. Зараз він із психіатричним діагнозом та інвалідністю.
До речі, усіма проблемами здоров’я займалася я – походи до лікарів, аналізи, лікування, потрібні довідки для школи тощо. Мати в цьому зовсім не брала участі, а батько, тобто мій чоловік, лише за потребою, якщо без його участі як батька ніяк.
Коли ми тільки одружилися, чоловік заробляв менше, ніж я, і якось проблем не було. Пізніше, він перейшов на більш оплачувану роботу. Ідучи в декрет, я вирішила не сидіти, склавши руки, десь фрілансила, десь на іншому заробляла.
Спочатку це було небагато, поступово дохід почав збільшуватися. Пізніше я вирішила створити інтернет-магазин, він вимагав вкладень та знань.
Поступово чоловік почав обурюватися щодо моєї роботи, все йому не те, йому набрид мій бізнес. Що саме йому не подобається, не каже, зате кидає багато образливих для мене фраз із розряду «тобі твоя робота важливіша», «ти нічого не бачиш, крім своєї роботи».
Обурююся тому, що в цей час у мене на руках одна маленька дитина і один хворий підліток, якого, до речі, на домашнє навчання переведено.
Нещодавно до образ приєдналися докори: «куди ти гроші витратила», «ти занадто багато витрачаєш», «у тебе занадто багато одягу» та інше. Знову прикро і обурливо тому, що фінансовим плануванням сім’ї займаюся я, завдяки чому ми примудрилися придбати ділянку дачну та змінили другу машину, а зараз накопичуємо на квартиру.
І щодо покупок для себе, теж необґрунтовано, лише через три роки я почала оновлювати гардероб, у плані взуття та верхнього одягу, а змінний одяг теж оновлюється не кожен сезон. З чого я роблю висновок, що не в роботі і не в тратах справа, але в чому не зрозумію.
Такі з’ясування стосунків у нас проходять із періодичністю у пів року. Щоразу все починається поступово і закінчується великим скандалом, після якого затишшя ще на пів року. Просто біда в тому, що щоразу ми собі дозволяємо все більше образливого на адресу одне одного, а причина так і не з’ясовується.
