З Олексієм ми прожили разом більше ніж три роки – офіційно шлюб не укладали, але жили разом, всі друзі й знайомі сприймали нас як сім’ю, мені навіть його прізвище приписували. А потім все змінилося.
Не знаю, чи любив він мене раніше або ж зі мною просто було зручно жити, ось тільки з часом я зрозуміла, що його почуття до мене стали пропадати.
Це відбувалося повільно, поступово. Спочатку просто охолов, потім почав менше часу вдома проводити. Стали спати окремо – він це пояснював тим, що йому вставати рано, мене будити не хоче (я з обіду працюю).
Я терпіла все: пізні повернення, незрозумілі дзвінки, агресію. Пару раз у сварках він мене називав страшною, тупою. Я себе такою до цього ніколи не вважала, але коли він сказав – самооцінка дуже швидко впала. Вирішила себе в порядок приводити – стрижку зробила, по косметологах, по візажистах ходила, в результаті я для нього все ще страшна, а тепер ще й дурна, тому що гроші в нікуди спустила.
Запитаєте, навіщо мені такий? Люблю його. З дитинства люблю, коли він на мене увагу звернув, повірити не могла, найщасливішою була. Якщо він зараз піде, то я не уявляю, що зі мною буде.
Але ось недавно ситуація дійшла до критичної точки: він запропонував розійтися. Квартира моя, йти сам зібрався. Поставив перед фактом: піде, як тільки житло знайде. І він шукає, я бачу це. Цілими днями в оголошеннях, постійно дзвонить, шукає квартиру. Спочатку я намагалася по-хорошому помиритися: білизну гарну надіну, вечерю приготувала, запропонувала заново все почати.
Він вечерю з’їв, в ліжко зі мною ліг, а вранці знову став по оголошеннях дзвонити. Я дійшла до критичних методів і сказала йому, що вагітна.
Звичайно, як в кіно він мене по кімнаті не закрутив, але задумався. А мені цього достатньо, розумієте? Хоч трохи сумнівів на нього нагнати. Тепер може шанс є? Може подумає, уявить нас в сімейному житті, добре б жили, щасливо?
Не знаю, що він вирішить – піде або залишиться. Якщо залишиться, то потім правда розкриється (я не вагітна), і він мене взагалі зненавидить. Нікому про все це не розповідаю, соромно. Та й засудять відразу ж. Але як ще себе вести, якщо жити без людини не можу? У любові, як на війні – всі засоби хороші.
