Чоловік забороняє мені працювати і при цьому не дає грошей на особисті витрати

Характер у мого чоловіка твердий, у деяких моментах, навіть жорсткий. Він із тієї категорії чоловіків, що якщо щось вирішив, то обов’язково зробить. Свій характер він почав показувати на стадії планування урочистостей.

Він точно розрахував, скільки грошей на весілля мають дати мої батьки, і я особисто. Вирахував, скільки піде з його боку. Він був скрізь! Ми разом купували харчі, спілкувалися з адміністрацією кафе, та навіть купували мені сукню.

Купили не те, що мені сподобалося, а те, що дешевше. На його думку: навіщо платити більше, якщо я одягну його лише один раз. Мене це трохи засмутило, але мати переконала, що це, навпаки гарна ознака.

Якщо мій чоловік хоче бути завжди в курсі подій, і все тримати під контролем, то у нас в будинку буде «повна чаша» і я точно почуватимуся, як за кам’яною стіною.

На цей час я дійсно почуваюся, як за стіною, але тільки тюремною.
Через місяць після весілля чоловік почав умовляти мене покинути роботу. Адже у справжніх чоловіків дружини займаються домашнім господарством, а не зароблянням грошей. Він заробляє достатньо, тож я погодилася.

Це була моя найбільша помилка. Виявилося, бути домогосподаркою, це ще складніше, ніж працювати на роботі. Через те, що я сиділа вдома, то мала готувати сніданок, обід і вечерю. Те, що залишалося вранці, чоловік відмовлявся їсти в обід.

Мені потрібно було щоразу готувати свіже. Спочатку здавалося, що я ланцюгами прикута до плити. Крім різноманітного харчування, чоловік почав вимагати ідеальної чистоти. Увечері він навіть міг провести по підвіконню або батареї рукою, щоб перевірити, чи виконую я свої обов’язки.

Але остаточно мене збентежила повна відсутність грошей у моєму гаманці. Я думала, що коли виконуватиму домашню роботу, чоловік даватиме мені достатню кількість грошей. Я зможу купувати не тільки продукти та побутові речі, але щось залишатиметься на особисті потреби.

Майже всі продукти він закуповує сам, також самостійно сплачує комунальні послуги. Готівки він мені дає лише невелику суму, яку вистачає на хліб та різні дрібниці. Коли я порушила питання про купівлю нових чобітків, то чоловік сказав, що, по-перше, у мене старі пристойно виглядають.

По-друге, я все одно сиджу вдома, мені нема куди ходити в обновках. Одружена я всього лише півтора року, але втомилася так, ніби у мене 20-річний стаж подружнього життя. І найстрашніше, що з кожним днем ​​мені стає все важче.

Як достукатися до благовірного, що я не лише домогосподарка, а й жінка, яка хоче виглядати красиво. Не можу зрозуміти, чи він скнара, чи рахує мене за служницю, а не за кохану жінку? І як він буде поводити себе, коли з’являться діти? Як розрадити цю ситуацію? Допоможіть порадою!