Я дуже не люблю, коли з мене роблять дурепу. А мій чоловік саме цим і займався, коли “забув” повідомити мене, що його сестра тепер житиме з нами до кінця навчання.
Я вже мовчу про те, що він зі мною навіть не порадився з цього приводу. Хоча жити у квартирі зі сторонньою мені людиною п’ять років – це не кілька днів перетерпіти.
Такий фокус чоловік провертає не вперше, але раніше масштаби були інші. Він міг “забути” розповісти, що покликав гостей, згадавши про це години за дві до їхнього приходу.
– Я ж тобі казав! Хіба ж ні? Дивно, думав, що сказав, – чухав потилицю чоловік, поки я шаленою кішкою бігала по квартирі, намагаючись навести лад і щось приготувати.
Треба було просто слати його якомога далі одразу, він покликав – він і розважатиме, годуватиме, напуватиме. Але я молода дружина-максималістка, мені не хотілося втратити обличчя перед людьми.
Або коли чоловік вже пообіцяв, що ми відпустку проведемо у батьків. Знову поставив мене перед фактом та здивованими очима, “як я не говорив, я ж говорив”.
Це вже було гірше, бо у мене на відпустку були зовсім інші плани. Але псувати стосунки зі свекрами я теж не хотіла, мені був потрібний мир у сім’ї.
Ось через такі маленькі мої поступки чоловік і знахабнів. За три роки шлюбу він зовсім відучився зі мною радитись та питати мою думку.
Все вирішує сам, а потім вдає, що забув мені сказати, хоча нічого він не забув, просто не вважав за потрібне. Навіщо, якщо й так усе прокочує?
Я вже потихеньку починала пирхати та висловлювати невдоволення, іноді саботувала його вирішення, але на якісь гострі конфлікти не вирішувалася.
Однак тепер мені байдуже, який буде конфлікт. Та хоч навіть розлучення! Мене зовсім не влаштовує, що моє подальше життя проходитиме за моєї пасивної участі.
У чоловіка є сестра, цього року вона закінчила школу, вступила до нашого міста, бо він найближче з великих міст, де є нормальні університети.
Нічого особливого про сестру сказати не можу. Дівчинка-підліток зі своїми тарганами, лінива, але не зла і не шкідлива, але зовсім не звикла щось робити по дому.
Це я помітила під час наших візитів до свекрів у гості. Жодного разу не бачила, щоб сестра чоловіка хоча б у магазин ходила. Ні, вона живе своїм життям, її все влаштовує, її батьків, мабуть, теж.
Коли стало відомо, що дівчина переїжджає вчитися до нашого міста, чоловік на час вступу дозволив їй у нас пожити. Для різноманітності чоловік навіть зі мною це питання узгодив.
Я не була проти. Винаймати на тиждень квартиру? Дорого. Шукати квартиру вже ґрунтовно? То ще не час. А тиждень ми спокійно поживемо втрьох під одним дахом.
Сестра чоловіка вступила, все нормально, залишила у нас речі, а сама поїхала до Львова: їй батьки поїздку подарували. Я не звернула уваги на речі, ну стоять і стоять, потім перевезе, як квартиру знайдуть чи кімнату в гуртожитку отримає.
Але нещодавно приїхали свекри з баулами, у яких речі сестри. Привезли, занесли, спитали, де кімната їхньої доньки. Я подумала, що кімната, де жила їхня дочка, та й показала.
– Нууу, освітлення не дуже, треба новий світильник. І столу не вистачає. Де вона завдання робитиме? І перестановку б зробити не заважало, – оглядалася свекруха.
А я стояла й дивилася на чоловіка, бо всі ці приготування говорили про те, що його сестра у нас затримається на довгий термін, чого б мені дуже не хотілося.
– То я ж тобі казав, що сестра у нас поживе! Гуртожиток від університету там убогий, жити страшно, а квартиру батьки не потягнуть, – кліпав чесними очима чоловік.
– Ні, ти мені цього не казав. Я чула, що твоя сестра у нас поживе на час вступу, а вона вже вступила, тож не погано було б з’їхати їй – почала закипати я.
– Батьки вже речі перевезли, тож…
– Нічого не хочу чути! – перервала я чоловіка.
Чоловік розвів руками, зробив винуватий вигляд.
– Жити із твоєю сестрою я не буду, нехай шукають інші варіанти, бо мені такого щастя на голову не треба. А я беру відпустку та їду до своїх батьків, щоб не заважати тобі вирішувати цю проблему – різко відповіла я.
Якщо я за два тижні повернуся і нічого не зміниться, то чоловік у цій квартирі житиме з сестрою вдвох, а я подам на розлучення і з’їду. Досить, наїлася я цими його приколами “а я тобі що, не говорив?” Робить із себе дурня, щоб тільки не брати відповідальність за свої безглузді вчинки.
