Раніше, коли жила ще з батьками, завжди чекала канікул, а потім і вихідних, коли стала працювати. Зараз я заміжня, живемо зі свекрухою, і я не встигаю за вихідні не тільки відпочити, а й зробити всю роботу, що запланувала. Прибрати, наготувати їжі на тиждень, випрати, позайматися з донькою першокласницею.
Чоловік часто працює і в суботу, та й не вважає за потрібне мені допомагати, у них в сім’ї робота завжди була розділена на чоловічу і жіночу.
Свекруха теж відразу сказала, що у мене тепер є сім’я і я повинна сама справлятися. Вона зараз вже на пенсії і тільки дочку забирає зі школи, все інше я роблю сама.
Влітку, коли починається дачний сезон, я саджу зі свекрухою помідори, різні грядки. У цей час чоловік на рибалці. І до його приходу обов’язково вже повинен бути обід, чекати він не звик.
Я люблю працювати на землі, але не цілий же день! Потім починається консервація, соління і з дачі повертаєшся не тільки не відпочила, а з почуттям досади на ще одні витрачені вихідні тільки на роботу. І це вже позначається на моєму здоров’ї, звісно, не в кращу сторону.
Коли чую у себе на роботі, як співробітниці розповідають, що на вихідні і поспали довше, і в кафе з дітьми сходили поїсти морозива, хто телевізор дивився, я тільки мовчки слухаю. І не можу зрозуміти, як вони все встигають: і відпочити, і все зробити?
Або у них прийнято все робити разом всією сім’єю, або вони вміють планувати свій час, а я ні.
Але як навчитися, і як все виправити, я не знаю. Іноді хочеться все кинути і хоч на час виїхати до батьків, але вони живуть в іншому місті. А поки я тягну сама все домашнє господарство, боюся не встигнути, і в підсумку постійно втомлена після вихідних знову йду на роботу.
