З чоловіком у стосунках трохи понад три роки, 3 місяці тому одружилися. Відразу хочу сказати, що стосунки були дуже складними. І сварки, і тимчасові розставання. Причина була у його колишній цивільній дружині. Перед початком наших стосунків він розлучився і пішов від неї та двох дітей, через її зраду.
Як тільки його колишня дізналася про те, що в нього є стосунки, почалися сварки, маніпуляції ним, маніпуляції дітьми, постійна вимога грошей, при тому, що він сплачує аліменти близько 10-20 тисяч. До нашого весілля я була вагітна, але за 1,5 місяці до нього я втратила дитину, малюк не вижив.
Після того, що сталося, ми одружилися, для мене це дуже важливий крок, враховуючи, що в мене теж двоє дітей, але заміж я так і не наважилася вийти жодного разу.
Зараз перебуваю на тривалому лікарняному, але чоловік після весілля сказав, що я більше не працюватиму, відновлюватимемо здоров’я і намагатимемося народити ще одного малюка.
Але нещодавно дізнаюся, що кілька тижнів тому між ним і його колишньою була розмова з приводу його прізвища у дітей, старша дочка на прізвище матері, він хоче дати своє.
У результаті його колишня сказала, що лише після їхньої офіційної реєстрації. Ще через тиждень, він переводить зі свого рахунку всю накопичену суму з додаткових заробітків (є невеликий бізнес) на карту своєї мами, щоб якщо станеться «що-небудь» ці гроші залишилися в нього.
Він захотів взяти ще одну квартиру в іпотеку, і платити за неї нібито буде його мати, щоб у разі розлучення мені нічого не дісталося. При тому, що я знала про гроші, ми мали поки що на них жити і на цей дохід, раз я поки не працюю. При цьому він мені заявив, що і дітей моїх він утримувати не буде, відмовився купувати їм подарунки на Новий рік.
Чи варто мені сказати про те, що я знаю і попросити розлучення або не розмовляти, а просто подати і все? Я не розумію цієї ситуації, чи не хочу розуміти.
Навіщо тоді було йти реєструвати шлюб та говорити про якусь родину. Хочу зазначити, що справа для мене зовсім не в грошах, а в самому цьому вчинку. Зовсім заплуталася, розумію головою, але не можу поки що впоратися з емоціями.
- Може, цими вихідними на дачу не поїдемо, у матері твоєї день народження? - Запитала…
- А що ж ви їсте? – поцікавився здивований тесть. - Ну, сир, йогурт, -…
Субота Віри скінчилася, навіть не встигнувши розпочатися, — зрозуміла вона десь о пів на дев’яту…
Кухонна тиша була для Діани наче ліки. Вона повільно, чашка за чашкою, витирала чистий посуд…
Ніна Іванівна прокинулася від того, що за вікном голосно каркнула ворона. Вона лежала ще кілька…
Сусідка Ніна Павлівна, наче тінь, з’явилася біля хвіртки, саме коли Аліна ставила важкий пакет із…