Чоловік зібрався їхати у відпустку, хоча мені через тривалий лікарняний довелося свою відпустку змістити: занадто багато роботи накопичилося. Та й самопочуття таке, що не до поїздок.
Ми планували разом поїхати у відпустку. Вже і готель дивилися, і гроші на поїздку відклали. Загалом, я була сповнена найсвітліших очікувань.
Але за два місяці до відпустки я потрапила до лікарні. Довелося терміново робити операцію, а потім ще пішли ускладнення, тож у лікарні я провела півтора місяця.
Стан мій був, як у ганчірки для підлоги, яку активно вичавлювали. Ходжу по стінці, нахилятися не можна, будь-які навантаження поки що заборонені, прописаний постільний режим.
В офіс я їздити зараз не можу, але начальство увійшло в моє становище і дозволило працювати з дому. Перенесення відпустки також узгодили.
Це було на руку і мені, і начальству. Занадто багато роботи залишилося, треба було терміново розгрібати та вливатися у ритм. І моє здоров’я поки що не давало можливості навіть подумати про відпустку. Для мене зараз подвиг самої сходити помитися, а якісь поїздки, взагалі під забороною.
Я чоловікові озвучила, що переношу відпустку, пояснила, з чим це пов’язано. Він покивав, погоджуючись, нічого не сказав. Я вирішила, що він теж відпустку перенесе, у нього на роботі це зробити взагалі просто.
Але з’ясувалося, що чоловік нічого переносити не став, він піде заздалегідь затвердженим графіком. Спочатку думала, що начальство не дозволило переносити, а виявилося, що чоловік навіть не підходив із цим питанням.
Він заявив, що втомився і вже налаштувався на відпочинок. Те, що я не можу поїхати, його взагалі ніяк не стосується.
– Ну, ти вже відпочила, тепер моя черга, – незворушно заявив чоловік, продовжуючи збирати валізу.
– Коли це я встигла відпочити?
– Так у лікарні ж лежала, не працювала, тільки спала та їла поки твій чоловік працював щосили на роботі.
Нічого, що я потрапила до лікарні незаплановано, операцію робили, а потім ще боролися з ускладненнями. Мені було боляче і страшно, я й зараз ще почуваюся погано. І це чоловік називає “відпочила”?
– Ну, не треба згущувати фарби. Операцію робили під наркозом, потім давали знеболюючі, тож не могла ти так страждати, як описуєш, – скривився чоловік.
– Серйозно? Ні, ти серйозно? Я досі не до кінця відновилася, а ти заявляєш, що не могло бути так жахливо? – я була обурена.
Оце так підтримка від чоловіка!
До того ж відпочивати він збирався їхати не на свої особисті гроші, а на наші. Я теж брала участь у їхньому накопиченні. І це саме я знайшла той готель, куди чоловік загострив лижі.
– Що ти істериш? Мені потрібний відпочинок, щоб потім плідно працювати. А ти зараз у відпустку поїхати не можеш. Так в чому проблема?
Проблема в тому, що я навіть до магазину сама не схожу, бо мені ходити боляче і досі від слабкості хитає. Мені зараз допомога когось близького зовсім не завадила б. Але цей близький із байдужим обличчям збирається у відпустку, ще й заявляє, що не бачить у цьому нічого страшного, а мені каже, що я вже й так відпочила.
Чоловік каже, що я роблю із мухи слона. Мовляв, сотні тисяч людей їздять у відпустку окремо, а я влаштовую із цього всесвітню трагедію.
А в мене відчуття, що мене зрадили. Кидають одну у квартирі, коли мені найбільше потрібна підтримка та допомога. Гірше було б тільки у випадку, якби я лежала у лікарні, а чоловік поїхав би відпочивати.
Розповіла чоловікові все, що в мене на душі, як я почуваюся, а про себе подумала, що якщо він таки поїде у відпустку, кинувши мене одну, то я подам на розлучення.
Неможливо довіряти людині, яка готова з тобою так вчинити. Принаймні я так точно не вмію. Мені простіше бути одній і знати, що спертися я можу тільки на себе. А то сподіватимешся на такого чоловіка, а він тебе кине в найважчий момент.
До відпустки чоловіка залишилося кілька днів, валізу він не розібрав. Чекаю, чим ця історія закінчиться, але морально вже готова до найгіршого варіанту.
