Чоловік зображає із себе дбайливого батька. Принаймні всі наші друзі та знайомі вважають саме так, адже мало того, що у чоловіка є дитина спільна зі мною, він ще активно спілкується з дитиною від першого шлюбу

Чоловік зображає із себе дбайливого батька. Принаймні всі наші друзі та знайомі вважають саме так, адже мало того, що у чоловіка є дитина спільна зі мною, він ще активно спілкується з дитиною від першого шлюбу.

Мені ж зовсім не подобається, як розподіляється увага чоловіка між дітьми. Він майже не звертає уваги на нашу дитину, проте з дочкою від першого шлюбу завжди знайде час і побачитися, і поспілкуватися.

– Та у вас просто дитина ще маленька, мужику нецікаво з такими. Підросте – теж буде з татом час проводити, – намагається заспокоїти мене мама.

Але я вже не вперше почуваюся чужою в сім’ї чоловіка. А його родина – це його батьки та дочка від першого шлюбу. Ось там він повністю розчиняється. Мені уваги чоловіка бракує катастрофічно. Я думала, що поява дитини хитне чашу терезів на мою користь, але нічого подібного.

Так, чоловік зрадів тому, що в нас буде дитина, але це швидко закінчилося. Ми не встигли приїхати з лікарні, як він помчав на зустріч зі старшою дочкою.

Дитина зростала, а чоловік продовжував приділяти більше уваги своєму первістку. До нашої дочки майже не підходив, хоч і регулярно дізнавався, як там у нас справи. Контрольне питання за вечерею.

Дитині вже четвертий рік. Дочка у нас дуже допитлива, кумедна, росте не щодня, а щогодини, так цікаво за нею спостерігати. Але тільки не чоловікові. Його більше турбує старша дочка.

Нещодавно ми зібралися у відпустку, хотілося показати дитині море. Та й провести час сім’єю, коли ніхто не смикає. Але чоловік одразу мене обламав.
– Сім’я має відпочивати разом, тому Софійка поїде з нами, – заявив він мені. Софійкою звуть його старшу дочку.

Мені тоді не сподобалася його ідея. Хай там як, але Соня до нашої родини не має стосунку, мені вона взагалі ніхто. І витрачати свою відпустку, дбаючи про сторонню дитину, мені не хочеться, мені своєї з головою вистачить.

Але чоловік наполіг на поїздці старшої дочки, обіцяючи, що не скине турботу про неї на мене. І в цьому він мене не обдурив. Чоловік займався Софією сам. Та так, що ми їх майже не бачили. Вийшло, що ми з дочкою відпочивали окремо у своєму ритмі, а чоловік зі своєю дочкою окремо.

На пляж вони ходили, коли Софі захочеться, а не коли сонце трохи м’якше і можна йти нам з дитиною. Харчувалися також окремо, бо Софія вередувала і вічно хотіла якийсь фастфуд.

– Ми із Софо. в аквапарк! Вас не кличемо, ви ще маленькі!
– Ми поїхали кататися на гідроциклах, ви самі якось відпочиньте!

І так ціла відпустка. Я на пляжі або в басейні з дитиною одна. Чоловік приходив лише спати, ми навіть харчувалися у різний час та окремо. Мені такий сімейний відпочинок зовсім не потрібен, я не відпочила, бо на мені завжди була дитина. Я не могла розслабитись ні на хвилину.

Якби чоловік був поруч, то було б набагато простіше стежити за дитиною по черзі, один відпочиває, другий наглядає. Але чоловік постійно витрачав час на Софію.

До дитини у мене претензій немає, їй нудно з малечею, хочеться розваг, її ж у відпустку вивезли. А ось до чоловіка у мене дуже багато питань, бо те, що було в мене, відпусткою не назвеш.

Я також бігала за дочкою, тільки декорації змінилися, от і всі зміни. Чоловік, як на мене, іноді взагалі забував про наше існування.

У мене не було жодного бажання спілкуватися з чоловіком, та я останній тиждень з ним і не спілкувалася. Він навіть не помітив, що наштовхнуло мене на думку – а він помітить, якщо раптом я взагалі від нього піду?

Щось мені здається, що помітить тільки тоді, коли в холодильнику закінчиться вся їжа, у шафі – весь чистий одяг, а за комуналку почнуть збиратися борги.

Навіщо мені сім’я, якщо чоловік у ній майже не бере участі? Заради доньки? Так він і доньці не приділяє уваги. Я схиляюся до того, що треба розлучатися зараз. Потім буде важче і мені, і дочці.