Чоловік звинувачує мене в тому, що я чекаю коли він піде з життя. А висновок він такий зробив, бо я його прошу привести всі документи та справи до ладу.
Він не розуміє, навіщо це мені потрібно. На який це “випадок” мені треба, щоб у нього не було жодних проблем з документами?
Ось як доросла людина не може зрозуміти, що з нами будь-якої миті може статися все, що завгодно, тому що людини може будь-якої миті не стати?
У мене рік тому не стало мами. Вранці все було гаразд, вона встала, пішла на роботу, ввечері повернулася, прилягла відпочити й все, вже не встала. Тромб відірвався – і немає людини.
Тато був у повній розгубленості, особливо важко йому було розбиратися зі справами, що залишилися, тому що у батьків у паперах порядку взагалі ніколи не було, але мама хоча б знала, де варто шукати.
Ми так і не знайшли жодного документа на дачу, власником якої мама була, не знали, що у мами, виявляється, був кредит, та там багато чого раптово розкрилося.
Я тоді дуже втомилася допомагати батькові розбиратися з документами, справами та питаннями. Ми пройшли не одно пекло, поки все привели до ладу.
І тоді я зрозуміла, що у нас із чоловіком теж усі документи у повному безладі. Я інтуїтивно підозрюю де і що шукати, але впевненості немає.
Ось я подумала, а що буде, якщо завтра мене не стане? Чоловік у житті нічого не знайде і в половині справ не розбереться. Точніше, він згодом розбереться, щось відновить, щось знайде, але скільки на це піде часу та сил!
Тому я почала з себе. Зібрала всі свої документи, розібрала все, розсортувала, поклала в одному місці, все підписала, тепер, якщо що, то можна буде не морочитися.
І ось я попросила чоловіка про те саме. Він спочатку відмахувався, говорив потім, не зараз, він втомився, у нього часу немає, але я ж наполягала. Тоді чоловік почав психувати. Мовляв, мені в голову безглузда ідея прийшла, а він тепер повинен все кинути і її виконувати.
Тільки це жодного разу не примха. Я йому спробувала все пояснити, але лише нарвалася на скандал. Чоловік став кричати, що я чекаю на його смерть, раз прошу документи впорядкувати. І його не збентежило, що я свої та документи дитини теж до ладу привела.
Я ось зараз не розумію: чи то чоловік у мене тупий, бо починає лаятися не по ділу, чи йому є, що приховувати, тому він намагається таким дивним чином вивернутись. Мене напружують обидва варіанти.
І ці скандали на рівному місці мене дуже напружують. У чому проблема просто зібрати всі свої папери та утримувати їх у порядку, щоб не довелося шукати їх потім?
Лаятися стали через день, і що далі, то гірше. Мене такий стан справ зовсім не влаштовує. А чоловік стоїть на своєму. Але і я відступати не збираюся, до того ж у мене з’явилися погані підозри щодо чоловіка.
