Чоловіка я не любила ніколи. Він просто був поряд, коли мені було погано. Мого чоловіка звали Максим. А любила я Рому.
У п’ятому класі до нас перевели новенького хлопчика. Його посадили за одну парту зі мною. Ми одразу потоваришували. Вже тоді я просто шаленіла від нього.
В дев’ятому класі я зрозуміла, що закохалася серйозно, та надовго. Рома захищав мене від усіх, проводжав додому.
Але ні про яку закоханість з його боку не йшлося – я просто була його подругою. У нього була купа дівчат, а мене інші не цікавили.
Змінилися наші стосунки лише в одинадцятому класі. У вересні ми їздили до заповідника з іншими школярами. Рома зваблював чергову дівчину, а до мене підсів хлопчина, якого я не знала. Ми розмовляли, і він виявився дуже цікавою людиною.
Практично весь день він від мене не відходив, а ввечері дозволив собі обійняти мене. В цей момент налетів Рома і наказав йому дати мені спокій. Вони мало не побилися – добре, втрутилися вчителі.
Всю дорогу назад він дивився на мене, і насуплено мовчав, а в під’їзді мого будинку грубо притис до стіни, й почав цілувати. Чи треба казати, що я відчувала? Усередині мене ніби лопнула пружина і вибухнув феєрверк емоцій.
Ми зустрічалися довгі шість років. Я, в нашій парі була відома. Заради того, щоб бути з ним, я пішла вчитися туди, куди й він, ми жили в одному гуртожитку та ночували один в одного в кімнатах. Я любила його найбільше на світі, а він…
Це тепер я розумію, що він просто дозволяв мені любити себе. Того вечора в заповіднику в ньому, мабуть, зіграли ревнощі, які пробудили в ньому якісь сплячі почуття, але їх було зовсім недостатньо для вічного кохання.
Озираючись зараз назад, я згадую, скільки разів він брехав мені прямо в обличчя, і намагався позбутися мене на вечірках. Але тоді рожеві окуляри, та щира віра у коханого, робили з мене короткозору дурепу. Багато хто натякав мені про його зради, а я нікому не вірила.
Закінчивши університет, він поїхав на рік на стажування в інше місто, а я залишилася. У фірмі, де я працювала, я познайомилася з Максимом, який ходив за мною по п’ятах, і був готовий цілувати землю під моїми ногами.
Я чесно казала йому, що в мене є Рома, і будь-які стосунки неможливі. Так тривало майже пів року. А потім, як у поганому анекдоті, я вирішила з’їздити до Роми, та зробити йому сюрприз.
Довгонога напівоголена дівчина в одній Роминій футболці, відкрила мені двері. В той самий час моє серце розбилося на друзки!
Як повернулася додому, я не пам’ятаю. Рома навіть не зателефонував, щоб перепросити, чи якось усе пояснити. Він просто зник із мого життя. Натомість Максим був поруч. Він довго вмовляв мене, і одного разу я погодилася стати його дружиною.
Наше життя налагоджувалося. Так, я не любила Максима, але була вдячна за те, що він не покинув мене, та витягнув із кризи. Іноді мені, так хотілося втекти, чи вити від безвиході, а іноді мене від нього навіть нудило, але я стримувала себе.
Якось, виходячи з кафе, ми зіштовхнулися з Романом. Я остовпіла, а Макс заскреготів зубами. Рома промовив щось дуже банальне. Весь шлях додому я мовчала, виявилося, що біль нікуди не подівся, і він знову взяв наді мною гору.
Наступного вечора Рома чекав мене біля під’їзду. Він намагався щось пояснити, але стукіт в моїй голові перекривав усі слова.
– Давай все спробуємо знову – це єдине, що я почула. Все, що накопичилося в мені за цей час, виринуло рікою сліз.
Я оплакувала свою молодість, яку провела в рожевих окулярах, оплакувала своє кохання, оплакувала свій шлюб. Рома цілував мене прямо там, під ліхтарем, а мій чоловік дивився на все це з вікна.
Але мої сльози скінчилися так раптово, як і почалися. Я мовчки вирвалася з обіймів і пішла додому. Чоловік, вперше за все життя, влаштував мені сцену ревнощів. А я сказала, що йду! Але йду від, а не до! Рому я теж бачити не хотіла.
Разом з моєю істерикою вийшли всі залишки любові до цієї людини. Чоловіка я теж більше не могла дурити. Йому був потрібен шанс на щастя, яке я йому дати не могла. Так і сиділи мовчки, а потім я пішла…
Підтримайте мене, скажіть, що я правильно вчинила! Бо мені так боляче!
