Чоловікова сестра у мене класна! Одна з двома дітьми залишилася, руки не опустила, почуття гумору не розгубила, на неадеквата не перетворилася. Найкраща моя подруга. Ні! Сестра! Вона насправді стала мені сестрою!
Якось, попросила вона у мене туфлі на один вечір. Побачила їх на одній із моїх фотографій, зателефонувала:
– На весілля запросили, сукня є, туфель немає, купувати на один раз, шкода. Виручиш? Будь ласка!
Дала їй туфлі. Звичайні закриті туфлі на шпильці, тільки згори все в стразах. Якщо одяг без яскравого принту, спокійний, то туфлі – гарна родзинка.
Якщо обвішатися прикрасами й плаття якесь незграбне, то туфлі будуть виглядати перебором. Дала сестрі туфлі.
– Ногу натерла, — поскаржилася вона, повертаючи туфлі. – Різні у нас розміри. У мене десь на пів розміру ступня довша. Але, дякую!
Туфлі повернулися до мене в ідеальному стані. Ще й шоколадку вона принесла. Дрібниця, а приємно. Порадила сестрі чоловіка зайти в аптеку і купити щось від мозолів.
– Пластир наліпила, пройде, – відмахнулась вона.
Але, не пройшло! У мозоль потрапила якась інфекція, нога набрякла. Відправили сестру до хірурга, приводити ногу до ладу. Пішла вона на лікарняний.
– Трясця твоїй матері! – зателефонувавши, вилаялася вона. – Зате, блін, на весіллі найкрасивіша була! Краса потребує жертв? Бачила я таку красу в одному місці!
– Може, приїхати? З дітьми посидіти? – Запропонувала я.
Сестра запевнила, що справляється, але обіцяла зателефонувати, та скористатися моєю пропозицією, якщо раптом притисне.
Нога пройшла. Вийшла вона на роботу. Після першого робочого дня зателефонувала мені, та розповіла, сміючись:
– Є ж дурні люди! Знаєш, що сказали на роботі? Ти на туфлі псування навела, тож у мене мозоль запалилася.
– Друга колега, також альтернативно обдарована, сказала, що в тебе грибок, через туфлі він перейшов до мене, але мені пощастило, на нігті він не встиг потрапити, в мозоль пішов!
– А щоб вам пусто було! Як я з ними працюю? Коротше, треба шукати нове місце роботи!
Посміялися з нею над словами її колег. Потім ще, майже годину, всякі нісенітниці обговорювали. Сестра чоловіка, все ж таки, вирішила шукати нову роботу.
Зрозуміло, не через марення колег про туфлі. Платили мало, хотіли багато. Вона давно розмірковувала про звільнення, просто так збіглося.
Звільнилася сестра, іншу роботу знайшла. Що мене порадувало, на обрії її особистого життя чоловік замаячив. У сусідньому офісі працював.
– На побачення кличе. Які мені побачення? Я вже стара шкапа.
– Стара? Тобі тридцять п’ять!
– Двоє дітей! Проблеми! Іпотека! Навіщо йому таке щастя?
– Йому видніше.
Сестра залицяння чоловіка відкидала. У собі сумнівалася, за чоловіка чомусь вирішувала. Близько року оборону тримала. Але, впала фортеця!
Якось, вона від дітей заразилася, хворіли вони всі втрьох. Чоловік довідався про таку оказію, і приїхав її відвідати. Привіз усілякого: фруктів, вітамінів, м’яса, іграшки дітям. Сестра і попливла!
– Де, кажеш, туфлі купила? – спитала якось вона, демонструючи обручку на безіменному пальці й, вручаючи запрошення на весілля.
Такі ж туфлі сестра не знайшла, взяла схожі, теж зі стразами, але вже свого розміру – 36,5. На весіллі від душі повеселилися, потанцювали, пораділи.
Наречена в нових туфлях дуже хвацько танцювала. Все! Видали нашу впертість заміж!
– Ти що робиш? – Здивувалася я, побачивши сестру, босоніж біля дивана в туалеті ресторану.
– Здається, ногу натерла, мозоль буде.
– Відразу скажу: псування на туфлі не накладала, грибок не підкидала!
І ми з сестрою розреготалися, як не сповна розуму! Я за неї дуже радію, та бажаю жіночого щастя!
