Я заробляю більше за чоловіка. Для нас це не проблема, якщо чесно. Хоча мені більше хотілося б говорити, що ми всі мною дуже пишаємося. Але сучасне суспільство переживає лише на рахунок того, а як Артемчик і чи його це не зачіпає.
Ну та й Бог з ним. Для своїх подружок та сестри я справжній приклад для наслідування. А чоловік мене любить, а це найважливіше.
Так я думала ще до вчора. Але після вечері у колі друзів ситуація кардинально змінилася.
Ми ходили в кафе з колегою Артема та його дружиною. Чоловіки говорили про своє, ми про своє. Інна зацікавилася моїми роботами і задала питання, скільки на цьому можна заробити.
Я працюю фотографом для брендів, мій дохід залежить від частоти замовлень та ще багатьох факторів. Поки я приблизно дорахувала, що це більш ніж 40 000 гривень за останній місяць, Артем вже сам відповів. І він сказав десь 10-15 тисяч.
Розумію, Артемові важливо було захистити своє звання добувача в родині. Колега ж точно розуміє, скільки він може заробляти. Але навіщо брехати, змушувати брехати мене та й взагалі применшувати мої досягнення?
Інна, та що дружина колеги, доречі, зауважила, що так і думала, що на такому багато не заробиш. Додала, що це скоріш таке хоббі, а жінці ж важливо мати цікаве фото.
Ось так, любі мої. Тепер у мене два важливих досягнення в житті: по-перше я досить непогано заробляю, а по-друге – я в той вечір нікого не вбила, хоч це і було досить-таки складно.
Руслан доробляв салат на кухні, коли почув, як вихідні двері відкрилися. – Коханий, ми прийшли!…
Оксана пам’ятала той день до найменших дрібниць - запах лікарняного коридору, різкий, трохи металевий, як…
– Віра! Закрий двері в кімнату, твій син так шумить, що голова розболілася! – невдоволено…
У п'ятницю Ірина оформила відгул. Після двох тижнів безперервної напруги, коли доводилося затримуватися в офісі…
– Кохана, ну знову твої пиріжки підгоріли .. І тісто жорстке .. Все – таки…
- Розлучайся, Женю, завтра ж подавай, я заважати не стану, - сказала я, акуратно складаючи…