Я розповім вам коротку історію зі свого життя, де зрозумів, що вміння прощати робить людей по-справжньому близькими, рідними.
Я зрадив. Зрадив не тільки тілом, а й душею. І продовжував приховувати цей обман навіть тоді, коли все вже стало зрозумілим. Тоді я не розумів наскільки бридко все це і як людина може це пережити ?!
Але моя дружина знайшла в собі сили пробачити, хоч і згадує донині. І більш того, вона змогла прийняти мою зраду. І зробила вона це не тільки заради збереження сім’ї і нашого підростаючого сина. Вона зробила це всупереч. Всупереч болю, приниженню і нелюбові.
Минув час після цієї страшної ситуації. І тепер я дивлюся на багато що з боку. Як багато в житті відносне, як багато порожнього і того, що пройде.
Але щирість, з якою насправді може любити жінка – вона не згасне і не зникне ніколи. Я вчуся у своєї коханої тій силі духу, яка змогла її підняти над безоднею відчаю і тими образами, які я їй завдав. Вчуся тому, як навчитися прощати безкорисливо, прощати душею і серцем.
Мені б хотілося, щоб кожен чоловік озирнувся навколо себе і зрозумів, що все це створено його зусиллями, але без рук люблячої жінки всі ці зусилля тлінні і не знайдуть форми. Хочу, щоб кожен чоловік на світанку просто глянув на ту, яка кожен день творить диво підтримки нашого буття, на ту, яка, як би боляче їй не було, все ж притисне до нас і своїм теплом заспокоїть наш гнів, розвіє непотрібні думки і просто побуде поруч.
Давайте берегти жінок! Адже без них не стане і нас.
