Михайло приходить на допомогу всім, хто попросить. Знайомих він просто катає на машині, довозить до аеропорту або додому. Йому не завжди в той самий бік, але Мишко ніколи не відмовляє друзям.
Завжди позичає гроші: йому не шкода, бо він добре заробляє. Михайло може затриматися після роботи у колеги, щоб полагодити їй комп’ютер або прийти допомогти з ремонтом. Але вдома мій чоловік зовсім інший.
Сім’я для Михайла на другому місці. Про це ніхто і подумати не може, сусіди Мишка люблять. Він відчиняє двері перед жінками у під’їзд, допомагає бабусям доносити сумки до квартири. Мишко часто буває у барі з друзями і нерідко розраховується за всю компанію. Усі родичі теж обожнюють мого чоловіка, кажуть, що мені з ним дуже пощастило.
Довгий час я вважала свого коханого ідеальним. Але минуло 10 років, і я всерйоз замислююся про розлучення. Мишко залишився добрим і привітним лише для родичів та друзів. Вдома він сидить вечорами за комп’ютером, а у вихідні копається в гаражі.
Щедрий із друзями, Мишко виділяє мало грошей на сімейні потреби. Він каже, що є люди, які потребують фінансової підтримки більше, ніж його дружина та син. У нашій квартирі я роблю ремонт сама, тому що Михайло зайнятий допомогою нужденним, а приходить втомлений і не в настрої клеїти шпалери.
Коли потрібно вбити цвях, щоб повісити вішалку, або занести важкі меблі в будинок, Міши поряд немає. Прості прохання він не чує і мені допомагає батько.
Нещодавно я попросила чоловіка заїхати за мною до магазину, щоб довезти важкі сумки з продуктами, але він сказав, що йому треба відвезти колегу в аеропорт. Мені довелося взяти таксі.
Я втомилася від такого шлюбу і не планую більше продовжувати страждання заради маленької дитини. Хочу розлучення, але боюсь, що всі мене засудять.
Моя мама вважає, що я перебільшую і що насправді у нас із Мишком все добре. Але ми з ним зараз навіть не розмовляємо. Вранці та ввечері вітаємось, навіть не снідаємо разом, ось таке щасливе життя.
