Синові 10 років. Мене турбує, що він майже не дружить з однокласниками-хлопчиками. В основному з дівчатками. У ляльки не грає, звичайно, але те, що йому з дівчатками цікавіше, наводить на думку, що він не вважає себе хлопчиком. Або панікувати рано?
Тетяна, 34 роки. Порада від психолога.
Тетяна, чи є якісь ще приводи для сумнівів в гендер сина, крім того, що дитина проводить час з дівчатками? Йому подобається жіночий одяг? Він говорить про себе в жіночому роді? Або сам зізнався вам у тому, що він не вважає себе хлопчиком? В іншому випадку поки немає доказів на користь вашої версії. Він не спілкується з хлопчиками тільки в класі? Я б звернув вашу увагу на те, як він поводиться з хлопцями поза школою – c синами ваших друзів, двоюрідними братами, сусідськими хлопчаками.
Як складаються стосунки у хлопчика з однокласниками і взагалі – яка атмосфера в класі? Можливо, його задирають або дражнять, і йому просто безпечніше дружити з дівчатами. Що розповідає про обстановку в класі вчитель? А може бути, йому просто нецікаво з іншими хлопцями – немає спільних захоплень, хобі. Або навпаки – їм нецікаво з ним, так теж буває.
У різні періоди життя у нас можуть бути різні друзі, і це не обов’язково пов’язано зі статтю. Причин для переваг може бути багато, і ваша версія про гендер – лише одна з численних. І звичайно ж, вердикт про гендер дитини або дорослого виносить фахівець – психолог. Якщо ваша гіпотеза підтвердиться і хлопчик дійсно усвідомлює свій гендер інакше, то перед батьками постає інше завдання – цікавитися темою виховання такої дитини.
Це ні в якому разі не патологія. Батьки будуть вчитися допомагати синові уживатися з його особливостями і відчувати себе в суспільстві повноцінно.
