У мами є сестра та брат. Сестра, тітка Світлана, живе далеко, а її дочка Олена, з дитиною проживає в нашому місті.
Живе Олена з бабусею. Бабуся у віці, проблеми зі слухом, зором, суглобами, все вікове, але, в цілому, бабуся бадьоренька.
Мама та Олена між собою часто контактують, тому, що мама частково піклується про бабусю.
Дядько, та його дружина тітка Аня — люди гидкі! Коли не стало дідуся, тітка Аня найперша прибігла за спадщиною!
У дядька дітей немає, але у його дружини, син і дочка від першого шлюбу, це їхні інтереси вона активно просуває, роззявивши пащу на майно нашої родини!
Житло не було приватизоване, бабуся залишилася квартиронаймачем. У квартирі була прописана лише вона. Тільки, як діда не стало, відбулася приватизація.
Тітка Аня вмовляла бабусю на реєстрацію для її дітей, щоб вони також у приватизації взяли участь. Дядько — флагман і флюгер тітки Ані, своєї думки не мав. Там тітка Аня і голова, і шия, та й інші частини тіла!
Кілька місяців тому, залицяльник Олени запропонував їй руку і серце. Олена погодилася. Почали вони вирішувати, як і де жити.
Коли вирішили, Олена зателефонувала мамі:
– Ми переїжджаємо. Усі втрьох: я, дитина, бабуся. Винайматимемо трикімнатну квартиру. Бабусину двокімнатну здамо. Вона згодна, квартирантів знайшли. Нашу нову адресу зараз скину.
Мама Олену вислухала, привітала. Тітка Свєта мамі дзвонила, питала, чи бачила мама обранця Олени, цікаво їй стало. Про переїзд бабусі, тітка Свєта була в курсі, але її цей факт не стривожив. Як і матір.
У гості до бабусі, на нове місце проживання, ми поїхали разом із мамою. Олена познайомила нас із нареченим, показала, як влаштували бабусю. Бабуся була дуже задоволена змінами, що відбулися.
– Мамо, дивлюся, ти в захваті? – запитала мама у бабусі.
– Так! Кімната світла, вранці сонечко, під вікнами багато зелені. Хороший район, мені подобається, і до поліклініки недалеко, — раділа бабуся.
Кілька місяців люди жили спокійно. Поки дядько та тітка Аня не дізналися, що бабусю забрали, а її квартиру здали!
Тітка Аня почала всім дзвонити, та диким голосом звинувачувати Олену та її нареченого, в корисливих мотивах:
– Не здали, а продали! Обдурили стареньку! Треба повертати все назад! Що ви очима кліпаєте?
Тьотя Свєта тітку Аню послала! Олена її також надіслала, якомога далі! Бабуся взагалі не стала з нею розмовляти. Мама пояснила тітці Ані, що все гаразд, всі в курсі, з орендарями все чисто і нормально.
– Чому мені не подзвонили? Син міг би винаймати квартиру! – заявила тітка Аня.
– Зрозуміло, чому ти переполошилася, — посміхнулася мама. Не набридло ще? Тобі й твоїм дітям нічого не світить! Займися вже своїм життям, припини лізти до моєї мами!
Тітка Аня не заспокоїлася! Чутки розпускає, що світить бабусі богодільня, що її рідні люди на житло кинули, що Олена хитромудра, а ми всі дурні, далі свого носа не бачимо…
Чому тітку Аню ніхто не любить? Саме тому! Не її собача справа, як і де Олена та бабуся живуть!
Усередині сім’ї давно про все домовлено, що бабусина квартира залишиться Олені, заповіт навіть написаний!
Олена з нею живе, піклується, доглядає. Отже, все по справедливості! Це ж, як часто дядько згадує свою маму, що аж не відразу дізнався про переїзд?
Начхати йому! А його дружина тільки й може на нерухомість слину пускати! Бачить же, стерво, що їй нічого не світить, а ніяк не вгамується! Кожна отара, не без паршивої вівці! Ви зі мною згодні?
