Я вирішив зав’язати серйозні стосунки з однією молодою жінкою з роботи. 10 років працювали разом. По роботі бувало всяке. Навіть сварилися. Але це робота.
Я її давній таємний шанувальник. Їй 32 роки. Мені 43. Обидва розлучені. У липні вона привітала мене через SMS із Днем народження. Я запропонував списатися у соціальній мережі.
Почалося листування, спілкування. У серпні я запросив її до кафе і запропонував стати парою. Запитав, чи вільна вона. Вона відповіла, що вільна. Для неї це було несподівано. Я сказав, що з відповіддю не кваплю, хай усе буде поступово.
Продовжилися листування, спілкування. Якось пили каву у неї. Ходили до кафе. Гуляли нічним містом. Я проводжав додому. На прощання обіймалися, було й цілувалися. Я мав надію, що інтимна близькість у нас не за горами.
Потім вона поїхала з донькою у відпустку. Ми продовжили SMS-листування, телефонували, все мало дуже позитивну тенденцію. Поступово почали називати друг друга лагідними прізвиськами, ніжними словами.
Стали жартома говорити про плани на майбутнє. Але, листуючись із нею в соцмережі, я вирішив подивитися, хто у неї в друзях і виявив там близько 30 з лишком чоловіків. Спочатку не надав значення.
Потім почав аналізувати, і дійшов висновку, що вона в активному листуванні з трьома-чотирма чоловіками. У день її приїзду я був у стані передчуття нашої майбутньої зустрічі. Увечері відправив їй SMS із побажанням на добраніч. Відповіді не одержав. Повідомлення не дійшло. Подзвонив. Телефон вимкнений.
Тут мене переклинило, а раптом вона з кимось із тих. Виникли ревнощі та підозри. Вночі зовсім не спав, мучився. Вранці вирішив перед роботою заїхати до неї привітати, а заразом подивитися, чи все нормально.
Зателефонував у домофон. Вона мені не відкрила, сказала, що я їх із донькою розбудив. Телефон учора ввечері розрядився, а вони до цього обидві заснули. Загалом я був не в захваті.
Ось, виходить, ревнивець і параноїк? Сам собі все зіпсував? Адже ми планували сходити знову в кафе, а потім, можливо, я проводив би додому, і було б приємне продовження.
А вчора вона полетіла з донькою та з мамою на море. Зараз думаю, може, не треба було все відстежувати. Але факт залишається фактом. Листування все одно існує.
Ну не може вона з кимось випадково одночасно з’являтися в мережі і виходити, при цьому, не відповідаючи на моє повідомлення. Думав, може запитати її прямо, хто в неї у друзях, які стосунки, чи варто мені ревнувати. Але не наважився.
Чи маю я право на цьому етапі ставити такі запитання? Адже вона жила своїм життям. І тут з’явився я. А в мене з такими думками, що в неї ще хтось є, тоді нічого доброго з нею не вийде. Дуже погано на душі.
