Нашій сім’ї 7 років. Ми з чоловіком маємо двох чудових синів. Мені 24, чоловіку 32 роки. Почну з того, що рік тому не стало свекрухи, але ми з нею дуже конфліктували.
Чоловік просив, щоб я мовчала у таких випадках, не відповідала, навіть якщо я права, щоб терпіла її вибрики. Але через молодість, у мене просто не виходило не реагувати на її закиди і втручання в нашу сім’ю.
І тепер, через рік, він заявив, що це я винна, у тому що сталося з його матір’ю (батька також не стало 8 років тому). Мовляв, це я довела її конфліктами. Коханий вирішив, що не може більше зі мною жити через це, хоча буквально тиждень тому ми ще обговорювали: куди поїдемо влітку та ремонт дитячої.
За весь рік ми майже не сварилися, чоловік завжди казав, що ми з дітьми сенс його життя і він ніколи нас не залишить, аби я була вірна та підтримувала його. Нагадую йому про це, а він відповідає, що намагався все забути, проте чомусь не виходить, особливо в цьому будинку все нагадує йому про матір.
Після тривалих розмов чоловік вирішив, що накопичить нам на квартиру і ми розлучимося через пів року, а зараз він повинен виїхати до іншого міста (він і раніше їхав на кілька місяців). Раніше, коли у таких випадках я завжди відчувала зв’язок. А зараз він став чужим, холодним, розмовляє нормально, проте не підійде, не обійме.
Боюся, якщо він поїде, ми назавжди втратимо одне одного. А може, так буде краще? Далеко від родини засумує, передумає? Але він говорить, що його ніхто не переконає і все.
У глибині душі я не можу повірити в те, що він мене розлюбив, з іншого боку, він так холодно і спокійно говорить про це. Між нами інших конфліктів немає, дітей дуже любить. Я зовсім знесилена.
Як із ним говорити? Я шалено люблю чоловіка, навіть не уявляю, що буде, якщо він і справді вирішиться, мене навіть сама можливість такого сценарію, вбиває. Чи можливо врятувати шлюб у нашій ситуації? Що я можу зробити? До психолога він не піде.
Досі не можу схаменутися після приниження, яке влаштував мені власний чоловік. Як після такого дивитися…
Після заміжжя ми переїхали до рідного міста чоловіка. Винайняли однокімнатну квартиру. Мені подобалося наше життя,…
Коли мені було сім років, моєї мами не стало в лікарні, під час того, коли…
Я понад рік перебуваю у шлюбі. З батьками мого чоловіка я завжди була у чудових…
У дитинстві я мала чітке відчуття, що мене привели на світ тільки для того, щоб…
Ось вже двадцять три роки я одружена з людиною в якої дуже непростий характер. Сучасні…