Приходить вчора до мене в магазин одна знайома. Хоче вибрати для свекрухи подарунок, надивилася одні непогані ботильони на підборах. Я запитую, а скільки ж то свекрусі років, що вона на таких підборах бігатиме? – 60, випалила Зіна.
Я в шоці, але кажу і подарунок з дорогих. Бо ті чоботи в мене коштують 2150 грн. Немало як для подарунку на день народження свекрухи.
Тут знайома і розповідає. Каже у Свекрухи якийсь пунктик, вона гарні дорогі речі купляє “на вихід” а сама ходить в синтетиці, погано якості. Не говорячи вже про взуття. Їй вже і пояснювали, що якісь вихідні туфлі чи чоботи можна купити гарні, але гіршої якості, наприклад не шкіряні, бо в них 1-2 рази на місяць кудись виходиш, а те що носиш щодня то треба щоб нормальне було, не парило, не псувало ноги, алергію не викликало. Так не слухає ж.
У них, виявляється ціла розмова на цю тему була. Пересварилися всі в будинку. Свекруха каже що треба купувати дороге на віхід, свекор взагалі не розуміє нащо тратити гроші на те що вдягається 1 раз в п’ятирічку, а чоловік її замість того, щоб підтримати так взагалі сказав що не знає навіщо жінкам кілька пар взуття, якщо одним можна обійтися.
Ось Зіна і питає в мене поради, як краще. Каже що хоче подарувати гарне взуття, щоб і щодня було зручно, і кудись вийти не соромно, і головне щоб якісь була більш менш, якщо фінанси дозволяють то нащо економити на здоров’ї ніг.
А я от сиджу і думаю, ми з матір’ю все життя купували дешеві речі або з конфіскату або уцінку. Так намагалися економити. Речі ж непогані, якісні, але швидко зношувалися, а іншу половину ми не носили взагалі.
Може і дійсно є сенс купувати те що підходить по розміру, те що буде носитися, щось хороше і якісне, а не те що було на акції. Як думаєте?
