Мені 26 років. Протягом року зустрічалася з хлопцем. Познайомилися, взаємна симпатія, кохання, як думала я. На той час він був у розлученні близько 6 місяців. Звичайно не великий термін, але таки думала, щось вийде.
Через тиждень нашого знайомства він познайомив мене зі своїми батьками, братом та сестрою. Його рідним я одразу сподобалася. А ще за тиждень ми стали жити разом. Від першого шлюбу у нього був син (2 роки), дуже довгоочікуваний і коханий. Дружина його не могла завагітніти протягом 4-х років.
Щодня він телефонував дружині по відео дзвінку, щоб побачити сина. Кожні три дні він забирав сина, і ми втрьох ходили гуляти. Я так дивувалася, що його колишня дружина так спокійно віддає дитину, знаючи, що зараз він з іншою жінкою.
Через пів року наших прекрасних стосунків його колишня дружина, маніпулюючи дитиною, захотіла повернутися. Вона хотіла відсудити у нього квартиру, а коли не вийшло, вона почала всіляко йому телефонувати і говорити, що дитині потрібен батько, що вона усвідомила свої помилки і хоче повернутися.
І ось взимку дізнаюся, що я в положенні. Сказала йому, він був тільки радий, сходили до поліклініки. Тим часом його дружина повернулася до нього і жили вони разом. Думала, що він повернеться до мене, знаючи, що я вагітна, але він лише годував сніданками.
Термін вже зростав, а я все сиділа в очікуванні. Ось уже місяць, як він зовсім зник, а я маю 7 місяць вагітності. Зараз усвідомлюю, що не хочу цієї дитини, що мені буде важко. А сама я не з нав’язливих, і дитиною його ніколи не дорікатиму.
У плані фінансів є своя окрема квартира, поки що на роботу ходжу. Поговорила з шефом, що працюватиму до останнього. Декретні вийдуть добрі. Батьки в курсі вагітності, підтримують всіляко.
Але я не хочу цієї дитини, весь час депресія, сльози. Через це, можливо, дитина особливо не набирає ваги. Та й я сама за всю вагітність додала лише 5 кг. Що тепер мені робити. Чи зможу я полюбити цю дитину після народження?
