– Це квартира твоя, та твоєї матері! Навіщо я в неї вкладатимуся? – З усмішкою промовила дружина

– Синочку, коли ж ви вже оновите ремонт і старі меблі? – з важливим виглядом ходячи по кімнаті, спитала Дарія Вікторівна. – Як я жила з усім цим, то й ви вже десятий рік так живете, – додала вона, склавши руки на животі.

– У нас зараз немає зайвих грошей, – розгублено знизав плечима Андрій. – Не до цього…

– А вам завжди не до цього! – обурено сплеснула руками роздратована мати. – Десять років ви живете у моїй квартирі, яку я відписала тобі, платите лише за комунальні послуги, а ремонт оновити ніяк не можете. Куди ви витрачаєте зарплатню?

– Ну, як куди? На проживання, на їжу, на речі – невпевнено став перераховувати чоловік.

– Щодня речі собі купуєте? – з недовірою посміхнулася Дарія Вікторівна.

– Катя щомісяця нігті, вії, губи та брови робить, – промимрив Андрій. – Вона ж в офісі працює, їй треба мати гарний вигляд.

– Тепер зрозуміло, що все на себе спускає твоя дружина, – уїдливо пробурчала жінка. – Відкладати не пробували?

– Пробували, але не особливо виходить, – знизав плечима чоловік, який спіймав себе на думці, що мати в чомусь має рацію. – Потрібно повернутися до цієї практики знову.

Цього ж вечора він поговорив із Катею з приводу ремонту і того, що треба скоротити свої витрати на розваги.

– Наче ми часто відпочиваємо? – Закотила очі жінка.

– Я – ні, а ти дуже навіть часто, – задумливо промовив Андрій, намагаючись згадати, скільки разів за останні пів року він відпочивав, і скільки відпочивала Катерина.

– По-твоєму я маю сидіти вдома у вихідні, та дивитися телевізор? – сердито пробурчала жінка. – Маячня якась, я не збираюся нічого скорочувати!

– Я відкладатиму на ремонт і нові меблі, – рішуче заявив чоловік. – Сама собі оплачуй візити до салону краси!

– І оплачуватиму! – Ображено рикнула на чоловіка Катерина.

Андрій вирішив, що відтепер щомісяця відкладатиме залишки зарплати на ремонт.

Оскільки сам на себе він витрачатися не збирався, то вважав, що краще зніматиме гроші з карти, й відкладатиме їх у будинки в таємне місце.

Пам’ятаючи, що мати в дитинстві ховала гроші в кишеню пальта, чоловік вирішив вчинити так само.

Щомісяця він пхав у шафу залишки із зарплати, збираючи на ремонт у квартирі, яка не бачила його понад десять років.

Через пів року в гості до сина та невістки прийшла Дарина Вікторівна. Катерину вона вкотре вдома не застала.

– Де знову твоя краля? У салоні краси? – уїдливо запитала у сина жінка. – Все у вас, дивлюся, по-старому.

– Якщо ти говориш про ремонт, то я відкладаю на нього! – З гордістю заявив матері Андрій.

– Чи багато накопичив? – поцікавилася Дарія Вікторівна.

– Не знаю, треба порахувати, – чоловік згадав про те, що жодного разу за пів року ще не рахував гроші.

Разом із матір’ю Андрій вирушив у спальню, та поліз у шафу за накопиченими грошима. Намацавши руками купюри, він почав витягувати їх по одній і кидати на ліжко.

– Мало якось, – здивовано промовив Андрій, ковзнувши поглядом по грошах.

– Звісно, ​​мало, – посміхнулася Дарія Вікторівна і швидко перерахувала купюри. – Усього десять тисяч.

– За пів року лише десять тисяч гривень? Та ну! Бути не може, впали, напевно, кудись, – чоловік опустився навколішки перед шафою, і почав нишпорити руками.

Однак скільки Андрій не намагався, йому не вдалося знайти більше жодної купюри.

– Як так? – Чоловік здивовано почухав потилицю. – За моїми підрахунками, там має бути не менше, ніж тридцять тисяч. Коли три, а коли сім, я туди точно відкладав…

Дарія Вікторівна лукаво зиркнула на сина і, примруживши очі, суворо промовила:

– Чи не твоя Катерина тягає гроші нишком?

– Ні, мамо, тільки не Катя, – заперечив Андрій. – Вона б не стала, ну чи принаймні сказала б…

– Наївний ти в мене ще, – усміхнулася Дар’я Вікторівна. – Катька тягає, більше нема кому.

– Ні, мамо, вистачить на неї валити! – рикнув чоловік, якому не хотілося в це вірити.

– Перш ніж на мене гарчати, краще візьми та перевір! – грізно узялася в боки мати.

Андрій з роздратуванням зиркнув на матір і пробурчав:

– Яким чином? Камеру тут встановити, чи що?

– Чому б і ні! Бачиш, як у тебе добре працює голова! – похвалила сина за кмітливість жінка.

– Ні, мамо, я не ставитиму у своєму будинку камеру, – рішуче заперечив у відповідь Андрій.

Дарія Вікторівна приречено зітхнула і, махнувши рукою, з сумом кинула:

– Роби що хочеш. Твої гроші.

Слова матері змусили чоловіка замислитись. Він вирішив, що ще раз покладе гроші, та через місяць перевірить їхню наявність.

Через півтора місяця Андрій поліз у шафу порахувати гроші. На жаль, чоловіка чекало розчарування – купюр поменшало аж на три.

Андрій обурювався, розуміючи, що мати мала рацію, коли говорила про те, що він просто зобов’язаний поставити в спальні камеру.

Наступного дня чоловік потай від Катерини поставив у кімнаті приховану камеру.

Ще через місяць Андрій вирішив переглянути записи й з розчаруванням зрозумів, що дружина дуже часто лазила в шафу і тягала гроші, які він відкладав.

Чоловікові стало боляче й прикро, що Катерина, не питаючи дозволу і не цікавлячись, на що вони відкладені, з легкістю половинила частину на свої потреби.

Щойно дружина повернулася додому з чергових посиденьок із подружками, Андрій влаштував їй допит із пристрастю.

Однак жінка відпиралася доти, доки чоловік не показав їй відеозапис того, як вона витягує з шафи гроші.

– Я ніколи не думав, що ти можеш наважитися на злодійство. Я ці гроші відкладав на ремонт, та нові меблі! Бачу, що це тільки мені й потрібне, – обурено висловив дружині Андрій.

– Звісно, ​​тільки тобі! Це твоя квартира та твоєї матері. Навіщо я в неї вкладатимуся? – З усмішкою промовила Катерина.

– Ти тут десять років уже живеш і, як і раніше, думаєш, що не повинна вкладатися? – здивувався від слів дружини чоловік.

По дурній усмішці Каті Андрій зрозумів, що вона вже сама зрозуміла, яку нісенітницю зморозила.

– Ну якщо ти ні в що не хочеш вкладатися, тоді ми можемо розлучитися, – чоловік ошелешив дружину несподіваною заявою.

– Та й заради Бога! – сплеснула руками Катерина, та побігла збирати свої речі.

Вона була впевнена, що Андрій побіжить за нею і почне відмовляти від необачного кроку. Однак чоловік цього не зробив, оскільки поведінка дружини дуже розчарувала його.

За годину Катерина поїхала з речами до своїх батьків. Андрій так їй більше й не подзвонив.

Він вирішив, що їм із Катею більше не варто жити разом. Дар’я Іванівна, дізнавшись про те, що пара розпадається, знизала плечима і важко зітхнула:

– Якщо ти вирішив розлучитися, значить, на те є свої причини. Я навіть питати про них не буду.

Мати не знала, чому Андрій раптом вирішив подати на розлучення, але підозрювала, що вся справа в грошах, які невістка зухвало крала у її сина.

Як вважаєте, так має бути в родині? Що скажете про вчинок дружини? Як, на вашу думку, це вагомий привід для розлучення?