Це ж треба було колишньому чоловіку здогадатися через сім років притягтись, як ні чого наче не сталося, заявити, що вирішив повернутися заради дітей

Це ж треба було колишньому чоловіку здогадатися через сім років притягтись, як ні чого наче не сталося, заявити, що вирішив повернутися заради дітей!

А діти його навіть не пам’ятають, бо татка востаннє бачили у п’ятирічному віці, а потім на сім років він про них просто забув. Та й діти теж про нього забули.

Ніхто не зрадів, коли він раптом з’явився на порозі зі своїми валізами. Тільки здивування і якась огида, що “оце” знову приперлося.

Розлучалися ми гучно, сусіди, мабуть, були в захваті. Тому що чоловік не просто так йшов, він вирішив забрати все своє. А що в нього там свого було, окрім трусів?

Квартира моя, мені її батьки подарували. Техніку я купувала ще до шлюбу, з меблів у шлюбі було куплено лише ліжко і те, на мої декретні. Але чоловік намагався щось собі забрати. Тільки нічого не вийшло. Приїхали мій батько та брат, швидко вивели голубка на свіже повітря і доступно йому пояснили, як не треба поводитися.

Чоловік тоді забрав планшет, який купував синам, і з гордістю пішов, як він сам тоді сказав, до справжньої жінки, а не такої хамки, як я.

Щасливої дороги! Діти, звичайно, місяці чотири ще про татка питали, але потім забули, начебто його й не було.

За чоловіче виховання синів я не хвилювалася, у мене тато, і брат нормально з цим справлялися. Іноді ще батько колишнього чоловіка з’являвся, але він живе в іншій країні, тому приїжджав разів зо два на рік, але це більше погратися з онуками.

До речі, свекор і платив аліменти, які не спромігся платити своїм дітям його син. Я не просила, він сам запитав, чи платить його син щось, а дізнавшись, що ні, почав переказувати гроші.

Загалом, ми не пропали після того, як чоловік пішов від нас в “іншу постіль”. Сім років спокійно жили, діти росли, тішили сім’ю своїми успіхами.

Ось зараз хлопцям майже тринадцять років. Про те, що тато пішов із сім’ї у невідомому напрямку, вони знають, я їм розповіла, коли вони стали старшими.

Сини це сприйняли спокійно, говорю ж, чоловічої уваги їм вистачає. Так що за блудним батьком вони зовсім не страждали.

Колишній на зв’язок не виходив, а сама я його не шукала, попливло сміття із мого життя і добре. Тому поява його на порозі моєї квартири була дуже несподіваною.

Приперся ввечері з валізами, ніби був упевнений, що його зустрінуть з розпростертими обіймами. Але в мене такого бажання чомусь не виникло.

У квартиру не пустила, запитала, чого приперся через сім років. Він на мене дивиться і каже людським голосом, що повернувся заради дітей, у нас же сини, як вони там без татка будуть рости.

Так само як і попередні сім років росли, легко та невимушено. Але я вирішила, що синам треба дати слово. Покликала їх, сказала хто з’явився, сказала, що заради них татко у сім’ю вирішив повернутися.

На мене сини подивилися, як на дурепу, сказали, що цю людину знати не знають, і взагалі треба поліцію викликати, бо ходять різні по квартирах, потім ложки пропадають.

Так колишнього й відправили. Ох, як він обурився. Мабуть, у своїх мріях бачив, як до нього зі сльозами на очах усі кинуться, а тут навіть чаю не налили.