Цілком виключили одне одного з життя, з усіх соцмереж, на додачу з почуттям провини та гніву на себе та на одне одного

Я розлучилася з хлопцем кілька місяців тому. Довго зустрічалися. Але він запропонував розлучитися. Розлучалися не зовсім красиво. Винні по суті двоє (плюс-мінус). Цілком виключили одне одного з життя, з усіх соцмереж, на додачу з почуттям провини та гніву на себе та на одне одного.

Самій мені дуже тяжко вже 4 місяці. Я відчуваю і негатив, образу, злість, розчарування, намагалася викинути людину з думок, але кожен день я бачу його образ, він у моїй пам’яті, у снах. Я все ще вважаю його найдорожчою і найближчою людиною, шкодую що я багато втратила, якщо не все.

Винна, але водночас за всіма цими почуттями живуть теплі, щирі почуття, які нікуди не поділися. Я ніби ще зберігаю у глибині душі варіант на примирення. І ось кілька днів тому я отримала повідомлення від нього на пошту, де він вибачається, вважає себе винним, думає, що напевно я і не захочу відповідати на його лист, і що я відчуваю до нього одну ненависть.

Я нічого не відповіла. Через день я побачила вже повідомлення в соцмережі, що йому дуже зараз важко, чи могла б я з ним поговорити, якщо в мене є таке бажання. Я природно поговорила з ним, він активно питав, що сталося в моєму житті, про всі галузі, багато про себе, про те, що дуже важко.

Що він ненавидить себе, намагався забути мене, але повертається до одного і того ж. Сняться йому сни, різні спогади, шкодує, що колись заблокував мене скрізь. Наприкінці розмови спитав дозвіл додатись у друзі. Я взяла час подумати та він врешті-решт додався.

Я зовсім не знаю, навіщо все це, боюся знову помилитись і надумати чогось собі. У мене були припущення, навіщо він так робить.

Це або почуття провини, яке його роз’їдає, і він це робить, щоб йому просто полегшало, або ж бажання розпочати спілкування наново (власне є такий варіант для мене, що через спілкування можна щось вибудувати), або просто дружній тон. Не виключаю варіанта, що я інфантильно у щось вірю. Що ви можете сказати про цю ситуацію?

Daria

Recent Posts

– А чому тебе якось дивно донька називає – мама Галя. А чому не просто – мама? – Та вона мені не дочка, – засміялася Галя

- Господине! Ви молоко продаєте? Нам ваші сусіди сказали. Віра Іванівна побачила молодого чоловіка, що…

4 години ago

— Оленка, ти пошкодуєш! — верещав Ігор, намагаючись струсити з себе картопляне лушпиння. — Я тобі влаштую!

— Ставай до плити, гості прокинулися і хочуть гарячого! — грубий поштовх у бік вирвав…

4 години ago

Старший син…

Ніна Петрівна добре пам'ятає день, коли їй довелося вирішувати долю чужої дитини. Була середа, чоловік…

4 години ago