Цього літа ми їздили з друзями на річку. Як тільки ми приїхали, мене дуже здивувала поведінка моєї незаміжньої подруги Аліни. Вона всіляко намагалася привернути увагу мого чоловіка.
Все почалося з того, що вона прямо перед ним зняла свою сукню, під якою був купальник, а потім почала просити його про допомогу.
-Артем, намаж, будь ласка, мою спину кремом, – попросила вона, хоча поруч сиділа я без діла.
-Так, звичайно, – погодився мій чоловік і почав мазати її спинку.
Він серйозно? А його нічого не бентежить? Аліна вирішила піти ще далі: під час плавання вдавала, що їй важко плавати. Я вирішила поспостерігати за цим театром і не втручатися.
-Ой, Артеме, я зовсім забула, як плавати! Ти можеш мене навчити? – Запитала вона його.
-Так, давай, навчу, – погодився чоловік, і вони разом почали хлюпатися в річці.
-Аліно, а ти начебто вміла плавати? – Запитав її наш спільний друг Вітя.
-Я? Ні, що ти? Ну в дитинстві я плавала, а зараз зовсім втратила навичку, – кліпаючи очима, сказала вона.
Ось хитра лисиця! На що ще вона готова піти, щоб здобути увагу мого чоловіка?
-Артем, давай на катамарані покатаємося, – запропонувала вона.
-Так, давай, крута ідея, – відповів їй мій безвідмовний чоловік.
-Ні, Артем, посидь тут, я поїду з Аліною сама, – сказала я.
Аліна скорчила невдоволену гримасу, але все одно попливла зі мною. Під час катання я спокійно пояснила їй, що буде з нею, якщо вона продовжуватиме загравати з моїм чоловіком.
Аліна мене почула, дякувати Богу. Після повернення на сушу поводилася тихіше води, нижче трави. А то я не знаю, що з ними зробила б. Чоловіка вдома теж чекає бесіда.
