– Дашо, ну пробач мені! – Макар валявся в ногах у дружини. – Ну дідько поплутав! Я не зрозумів, як це сталося! Ну що ти справді, як маленька? Ми ж дорослі люди, до чого ці дитячі образи?
– Відпусти мене, – глухо відповіла Даша, – я не можу тебе більше бачити! Ти позбавив мене двох близьких мені людей!
Даша та Віра з дитинства не дружили. Даша була молодшою і, за класикою, їй мала дістатись вся любов і турбота батьків, але в їх сім’ї вийшло навпаки – пестили та плекали Віру.
Старша сестра завжди вважала себе особливою, тому робила все, щоб обскакати молодшу: якщо Даші купували нові туфлі, то Віра вимагала до взуття і файну сукню.
Даша не ображалася, характером вона була не конфліктною, намагалася і в дитинстві, і в підлітковому віці, і в дорослому житті – згладжувати кути, й часто зі старшою сестрою не сваритися.
Даша була одружена, а Віра так і не влаштувала своє особисте життя. Навіть мати вже своїй старшій дочці частенько казала:
– От скажи мені, чого ти тягнеш? Тобі скоро тридцять, довибираєшся, Віро, одна залишишся! Не забувай, що дівчат навколо море, для багатьох чоловіків це потенційні наречені. Рідко хто захоче одружитися з тридцяти-тридцятип’ятирічною, а то й сорокарічною жінкою.
Якщо тільки чоловік якийсь старий, або дефективний. Влаштовуй своє особисте життя, чого ти в наречених, як у смітті, риєшся?
– Усьому свій час, мамо, — спокійно відповіла Віра, – я на свого принца чекаю. І на мене обов’язково знайдеться наречений, не хвилюйся.
Заміж Віра не йшла лише з однієї причини – їй поки не зустрівся чоловік кращий, ніж Макар, чоловік молодшої сестри. Вона просто не могла вийти за когось гіршого!
Макар молодий, симпатичний, перспективний чоловік, працював у будівельній фірмі на керівній посаді, але Вірі він особливо не подобався – зять їй здавався пихатим задавакою.
Макар справді любив похвалитися своїми здобутками. Віра шукала чоловіка красивішого, багатшого, і просто кращого за зятя.
Даша за Макара заміж вийшла з великого кохання. Зустрічалися молоді люди зовсім недовго – вже за пів року після знайомства, вони подали заяву.
Віра на весілля не пішла, не хотілося їй цілий вечір сидіти, та милуватися щасливою молодшою сестрою.
Мати спробувала старшій дочці пояснити:
– Віро, ну хіба так робиться? Ти досі ще з Дашкою суперничаєш? Ви вже дорослі жінки, а поводитесь, як діти. Точніше, ти так поводишся!
Гаразд, я поблажливо якось до цього ставилася, поки ви були маленькі, але зараз уже соромно мірятися одна з одною пеленами!
– Ой, мамо, я погано почуваюся, – відразу придумала собі виправдання Віра, – отруїлася нещодавно, шлунок досі болить.
– Ну піду я туди, та кожні п’ятнадцять хвилин у вбиральню бігатиму. Навіщо? Ви й без мене чудово повеселитеся. Дашці передавай привіт!
За два роки, що Даша була одружена з Макаром, Віра так і не знайшла собі принца. Коли старша сестра почула від молодшої, що вони з Макаром планують дитину, забула від злості, як дихати.
Дашка матиме повну сім’ю, гарну роботу, чоловіка дбайливого, а в неї – нічого? Віра ще тоді придумала, як втерти носа молодшій сестричці. Залишалося лише дочекатися слушного моменту.
Випадок незабаром трапився: Даша планувала святкувати своє двадцятип’ятиріччя, і Макар вирішив підготувати для коханої дружини сюрприз.
Чоловік винайняв заміський котедж, замовив фаєр-шоу, офіціантів, та навіть популярного ведучого. На свято були запрошені всі родичі та друзі Даші, і Віра, природно, опинилася серед них.
Гуляли практично до ранку, Віра спеціально не лягала – її метою було залишитися наодинці з Макаром.
Останні гості порозходилися о четвертій годині ранку, Віра знала, що Макар спати ще не лягав. Зятя вона знайшла у вітальні, він сидів перед каміном з келихом. Ну і все закрутилося…
Вранці Макар прокинувся поруч із Вірою. Чоловік заглянув під ковдру і жахнувся: цієї ночі він зрадив дружину! Швидко одягнувшись, Макар кинувся шукати Дашу, про себе молячись, щоб вона нічого не бачила.
Чоловікові пощастило, Даша після дня народження міцно спала. Макар швидко переодягся і попрямував до Віри, та вже прокинулася, і наче чекала його приходу:
– Ну що, повторимо? – грайливо підморгнувши зятю, спитала Віра.
– Віро, давай взагалі забудемо про все? Я не знаю, як це сталося. Я Дашу кохаю, і дуже перед нею винен…
– Та ти заспокойся, нікому я нічого не скажу. Нам же було добре, чи не так? Давай продовжимо цю гру? Обіцяю, що все лишиться між нами. Просто, до нашого життя додамо трохи різноманітності!
Макар відчайдушно закивав головою і кулею вискочив зі спальні. Жінка, дивлячись услід зятю, що втікає, посміхнулася: вона була впевнена, що той ще повернеться.
Макар розбудив Дашу і, пославшись на термінові справи, відвіз її в місто. Тиждень чоловік здригався від кожного телефонного дзвінка, але Віра, мабуть, збиралася стримати своє слово, бо Даші про їхній зв’язок вона нічого не розповіла.
Макар розслабився і вперше подумав: чому б і ні? Зв’язок на боці справді міг би урізноманітнити його життя.
Віра і Макар вже пів року зустрічалися таємно на орендованих квартирах. Даша ні про що не підозрювала, Макар був упевнений, що і коханку все влаштовує. Його самого хвилювало усвідомлення самої зради.
Віра мала свій розрахунок: з Макаром вона зв’язалася тільки для того, щоб помститися Даші. У юності, ще задовго до знайомства зі своїм майбутнім чоловіком, вона забрала у старшої сестри хлопця.
Насправді це залицяльник закохався в Дашу і спробував від Віри піти до неї, але Дар’я його залицяння не прийняла.
Вірі молодша сестра кілька разів намагалася розповісти правду, але вона їй не повірила. До того, щоб Даші розплющити очі на невірного чоловіка, Віра дуже довго готувалася.
Спочатку вона зробила кілька компрометувальних фотографій і відправила їх сестрі, потім купила новий номер і написала смс з адресою, де мала відбутися їх зустріч з Макаром.
Двері у квартиру Віра передбачливо залишила відчиненими. Звісно, Даша скористалася такою нагодою, та завітала у слушний момент.
Від побаченого вона остовпіла! Вона не чекала такої зради від самих близьких людей. Не сказавши жодного слова, дівчина вибігла з кубла, голосно ридаючи.
Даша плакала і збирала речі, поруч крутився Макар, вимолюючи у дружини прощення.
Чоловік всю провину перекладав на Віру, казав, що це вона сама його спокусила, брехав, що їхня зустріч була першою та останньою, каявся, що Віра насправді запросила його на серйозну розмову, і він сам не помітив, як вони опинилися під однією ковдрою.
Даша виправдання невірного чоловіка не слухала, жінка зібрала свої речі, та поїхала до подруги.
Повертатися у квартиру батьків вона не захотіла – Віра досі жила з мамою та татом.
Макар, дізнавшись про справжні наміри Віри, зовсім знітився – його, виявляється, використовували!
Віра, помстившись Даші, заспокоїлася, та поїхала в інше місто і там, начебто, зустріла чоловіка своєї мрії.
Подробиць Даша не знала, вона із сестрою не спілкувалася, і батьків попросила нічого їй про зрадницю не розповідати.
За пів року після розлучення Даша теж зустріла чоловіка. Віталій працював тренером із фітнесу. Даша, щоб відірвати себе від сумних думок, записалася в клуб.
Макар тим часом не втрачав надії повернути дружину, він чатував на Дашу біля роботи, в під’їзді, вечорами ходив до неї додому, часто напідпитку. Сусіди неодноразово ставали свідками неприємних сцен.
– Ану відкрий! – бив кулаками у двері Макар, – відкрий негайно, я знаю, що ти вдома! Я не піду звідси, доки ми не поговоримо!
Даша не знала, як їй відкараскатися від настирливого колишнього чоловіка. Вона навіть зверталася в поліцію, але там просто знизали плечима, пояснивши, що нічого поганого Макар не робить, крім того, що спокій сусідів порушує.
Своєю проблемою Даша поділилася з коханим:
– Сил немає жодних, – зітхала Дар’я, – не розумію, як його позбутися? Я вже третю орендовану квартиру міняю, як він знаходить мою адресу?
– Давай-но, Дашо, переїжджай до мене, будемо до весілля потихеньку готуватися. Разом житимемо. Ти ж вийдеш за мене заміж?
Даша на пропозицію Віталія відповіла згодою, вона чомусь була впевнена, що саме з цим чоловіком у неї складеться довге щасливе сімейне життя.
Даша якраз збирала речі, коли у двері знову забарабанив Макар. Жінка одразу зателефонувала Віталію:
– Зараз я приїду, не бійся. Я незабаром.
Макар каламутним поглядом оглянув Віталіка, що підіймався сходами, і, коли той підійшов до дверей Дашиної квартири, чоловік, який був добре під мухою, посміхнувся:
– Що, з тобою вона тепер крутить шури-мури? Я так і знав! Домовмося по-доброму: зникни з її життя, я все одно її нікому не віддам! Треба буде, зубами гризтиму кожного, кого поруч з нею побачу!
Віталік відійшов на один крок назад, і чітким рухом поклав Макара на підлогу.
Даша визирнула з-за дверей:
– Господи, він живий?
– Звісно, незабаром прочумається. Ти зібрала речі? Закривай квартиру та поїхали. Я тобі сюрприз приготував.
Макар ще кілька разів приходив до Даші на роботу і щоразу зустрічався з Віталієм, але йшов ні з чим.
Чоловік узяв за звичку щовечора заїжджати за майбутньою дружиною.
Макар знову зв’язуватися з новим залицяльником Даші побоявся, і незабаром відстав. Його подальшою долею Дарія не цікавилася, у неї були інші, приємніші турботи.
Але інколи у неї спливали згадки про бридкий вчинок її сестри, і вона не могла зрозуміти, чому вона пішла на таку зраду?
Як так можна: рости в одній родині, їсти з однієї миски, виховуватися одними батьками – і такий стусан під дих!
Прикро визнавати свою поразку! Але так, мабуть, мало статися! Життя продовжується, і воно обов’язково буде щасливим! Що ви скажете про вчинок сестри та чоловіка?
