Після розриву: дві жінки одного чоловіка…
Привіт, шановні читачі і читачки.
Пишу не лайків заради, а задля користі. Я не хочу акцентувати увагу на собі або на всіх чоловіках, впевнений, що моя ситуація у когось повторилася, можливо навіть дзеркально.
У мене були довгі стосунки, які б могли перерости в щось більше. Чому не переросли? Багато причин. Суть не в цьому. А в тому, що навіть після розриву ви можете (а іноді і повинні) залишатися людиною.
Перший розрив в моєму житті:
Тоді ми вдвох вирішили перервати відносини. Занадто різними були, різні погляди на життя, різні очікування. Ми мучили одне одного, коли зустрічалися. Розійшлися мирно.
Я не відчував зла до жінки. Сподіваюся, вона теж на мене не злилася. Ми не розірвали контакти остаточно. Одного разу вона мене врятувала добре. Двічі я їй допоміг. У перший раз у неї зламався кран у ванній кімнаті пізно ввечері. Приїхав із запасним, за півгодини поставив, поїхав. Вдруге виручив, позичивши їй гроші до зарплати. Гроші вона повернула. Все нормально. Спілкуємося іноді.
Другий розрив:
А другий розрив – це пекельне пекло. Я спробував теж розійтися з нею по-мирному. Але мирно вона не хотіла. Влаштувала все таким чином, що мені її бачити навіть не хочеться. Іноді я навіть шкодую, що на своєму життєвому шляху зустрівся з нею … справжньою мегерою. Ніякої практичної користі – лише б нашкодити і зробити боляче.
Одного не второпаю: “Ну навіщо?”. Мені здається, що їй більше нічого не треба, аби життя мені зіпсувати, хоча насправді псує тільки своє. Розгубила кількох друзів через дурну поведінку.
Ну не вийшло! Просто змирися і рухайся далі. Хлопці й дівчата, не псуйте життя іншим людям … Ви ж і своє життя заодно псуєте …
