Після розриву: дві жінки одного чоловіка…
Привіт, шановні читачі і читачки.
Пишу не лайків заради, а задля користі. Я не хочу акцентувати увагу на собі або на всіх чоловіках, впевнений, що моя ситуація у когось повторилася, можливо навіть дзеркально.
У мене були довгі стосунки, які б могли перерости в щось більше. Чому не переросли? Багато причин. Суть не в цьому. А в тому, що навіть після розриву ви можете (а іноді і повинні) залишатися людиною.
Перший розрив в моєму житті:
Тоді ми вдвох вирішили перервати відносини. Занадто різними були, різні погляди на життя, різні очікування. Ми мучили одне одного, коли зустрічалися. Розійшлися мирно.
Я не відчував зла до жінки. Сподіваюся, вона теж на мене не злилася. Ми не розірвали контакти остаточно. Одного разу вона мене врятувала добре. Двічі я їй допоміг. У перший раз у неї зламався кран у ванній кімнаті пізно ввечері. Приїхав із запасним, за півгодини поставив, поїхав. Вдруге виручив, позичивши їй гроші до зарплати. Гроші вона повернула. Все нормально. Спілкуємося іноді.
Другий розрив:
А другий розрив – це пекельне пекло. Я спробував теж розійтися з нею по-мирному. Але мирно вона не хотіла. Влаштувала все таким чином, що мені її бачити навіть не хочеться. Іноді я навіть шкодую, що на своєму життєвому шляху зустрівся з нею … справжньою мегерою. Ніякої практичної користі – лише б нашкодити і зробити боляче.
Одного не второпаю: “Ну навіщо?”. Мені здається, що їй більше нічого не треба, аби життя мені зіпсувати, хоча насправді псує тільки своє. Розгубила кількох друзів через дурну поведінку.
Ну не вийшло! Просто змирися і рухайся далі. Хлопці й дівчата, не псуйте життя іншим людям … Ви ж і своє життя заодно псуєте …
Марина та Олексій купили дачу у травні. Невеликий дерев'яний будинок, шість соток, старі яблуні, теплиця…
- Може, цими вихідними на дачу не поїдемо, у матері твоєї день народження? - Запитала…
- А що ж ви їсте? – поцікавився здивований тесть. - Ну, сир, йогурт, -…
Субота Віри скінчилася, навіть не встигнувши розпочатися, — зрозуміла вона десь о пів на дев’яту…
Кухонна тиша була для Діани наче ліки. Вона повільно, чашка за чашкою, витирала чистий посуд…
Ніна Іванівна прокинулася від того, що за вікном голосно каркнула ворона. Вона лежала ще кілька…