Після довгих роздумів зважилася написати свою історію. Я в шлюбі ось уже 7 років. І я нещасна. У 22 роки через одного – сусіда познайомилася з чоловіком, назвемо його Андрієм. Тоді він був початківцем бізнесменом. І так вийшло, що він в мене закохався.
Перше побачення у нас було всього через тиждень-два, точно вже сказати не можу. Але точно пам’ятаю, що він запросив мене в ресторан, і досить-таки пристойний. Ми посиділи, випили, потім він підвіз мене додому, було вже пізно, годин 11 ночі. Тоді ж я познайомилася з Олегом.
У нас була любов з першого погляду! До моменту зустрічі з ним я думала, що подібне тільки в казках буває. Незабаром ми почали зустрічатися, Андрій періодично заходив до мене випити чаю та поговорити. І одного разу він запропонував мені зустрічатися (про Олега я йому не розповідала, бо боялася засмутити, але в той момент довелося розповісти).
Андрій сказав “як сумно”, накинув куртку і пішов, навіть не попрощався. Тоді й Олегу довелося розповісти про Андрія. Начебто реакція була нормальна.
Я сказала йому, що вони б могли стати хорошими друзями, бо обидва обожнюють рибалити. Він погодився зі мною, запропонував покликати Андрія в гості.
Я весь вечір намагалася додзвонитися до нього, але він не відповідав: кидав трубку. Олег сказав щось на кшталт: “Так набридла ти вже зі своїм Андрієм! Я знаю що ти з ним спиш і мені зраджуєш, хоч би посоромилася і не розповідала про нього”.
Потім розбив вазу, яку моя покійна мати дуже любила. У мене була просто неймовірна істерика і нерозуміння того, що відбувається.
Я ще раз спробувала додзвонитися до Андрія, але він не відповідав. Вирішила сходити до друга-сусіда і зателефонувати через його телефон. Пішла, сусід пустив мене і дав на моє прохання телефон.
Андрій відразу відповів, я сказала йому, щоб не скидав трубку, і виклала йому всю ситуацію. Він відразу ж приїхав до мене і втішив.
Мені було так добре з ним. Потім я намагалася додзвонитися до Олега. Додзвонилася. Сказав, що не бачить майбутнього в наших відносинах. І знову істерика, сльози й біль. І знову розрада від Андрія. І почався у нас з ним закручуватися роман. Вірніше у нього зі мною. Бо я бачила в ньому друга і підтримку, але не любила його як свого чоловіка.
Буквально через два місяці він запропонував мені стати його дружиною. Я на емоціях сказала “Так!”. Але це були лише емоції. Під напором родичів (найсильнішим) мені довелося змусити себе вийти за нього.
Родичі, а особливо моя тітка, говорили, мовляв, вийдеш за нього, а через 5 років розбагатієш і нам бідно не жити. Я, дурна, погодилася. Зіграли шикарне весілля. Більш красивої події в моєму житті не було! Ми почали жити разом, а його бізнес почав процвітати, і незабаром ми стали багато жити, раз у раз допомагаючи родичам. У мене народилася дочка, Аня. Я його все ще не любила, але намагалася його полюбити, намагалася зімітувати любов.
Я не можу зізнатися в тому, що у мене немає до нього почуттів, просто тому, що не хочу з дочкою залишитися на вулиці. Все частіше сиджу і думаю, як добре б мені було з Олегом.
А недавно я відкрила свою стару електронну пошту, і побачила в ній листи Олега. В яких він говорив, що був не правий, що шкодує і все ще сильно любить мене. А поштою то цієї я перестала користуватися за місяць до весілля, бо забула пароль, але мені вдалося його відновити зовсім недавно. І стару сімку з номером Олега я продала, бо вона була досить-таки стара.
Що мені робити, як впоратися з усім цим? Будь ласка, допоможіть. Так само я дуже хочу розшукати Олега, але не знаю як, бо в соціальних мережах він не сидить, родичів його теж не знаю.
