Минулої осені ми їздили у гості до друзів. Вони збудували будинок в Ірпені, та покликали нас на новосілля.
На нас чекало багато народу, море свіжого повітря, веселощів та барбекю. Ми домовились, що у суботу будемо у них.
В суботу вранці я повернулася з відрядження, прийняла душ, і ми одразу поїхали. Ніч я майже не спала, так, у потязі годинку. Була млява і бліда.
Ми приїхали, коли свято було у розпалі. Діти, батут, маленьке цуценя, верески щастя, купа народу.
Ми з друзями пішли дивитися будинок, потім одразу сіли за стіл, поки все було гаряче.
З одного боку, я була дуже рада бачити друзів, з іншого – втома диктувала свої умови. Машка, моя найкраща подруга, поставила переді мною тарілку з їжею.
Там лежав шашлик, щедро обсипаний цибулею – Машка постаралася, щоб було смачніше. І салат із заморськими морепродуктами, які я не люблю. Ще й каву вона мені зробила, знаючи, що я її люблю, але вона була дуже солодка.
Я обожнюю Машку. Вона класна подруга, та відмінна господиня, і взагалі, я навіть готова їсти це все, щоб її не образити, а ще, щоб не ходити, й не міняти те, що я не люблю, на те, що мені подобається, бо сил у мене не було.
Тут підійшов мій чоловік Мишко, і забрав тарілку з шашликом. Замість неї поставив іншу. На ній шашлик був без цибулі, смажений сир, і мій улюблений болгарський перець гриль, ще помідорки, і аджапсандал, який я обожнюю.
– Вона в мене не любить цибулю, жирне м’ясо, та морепродукти, – пояснив він Машці. – Овочі гриль обожнює, я саме чекав перець.
Потім він сьорбнув мою каву і каже:
– Цю я доп’ю, ти ж не любиш солодку. Я зараз нову зроблю тобі…
І пішов. А я сиджу і насолоджуюся турботою, з Машкою розмовляю.
Чоловік приходить з новою кавою, каже:
– Бачив буряки, рукола і сир є. Хочеш, я прямо у тарілку тобі твій улюблений салат зроблю?
А мій улюблений салат, якраз, буряк печений, закопаний у руколі та м’якому сирі, та бальзамічним соусом заправлений.
– Ні, Мишко, я вже наїлася, дякую.
– Маша мені показала гостьову спальню на другому поверсі треті двері, там наші речі, і я тобі вже постелив, – це чоловік мені сказав, а потім звернувся до Маші.
– Ти на неї особливо не розраховуй: зараз перекусить і зморить її, після безсонної ночі, хай поспить годинку, і як огірок повернеться.
Мишко пішов, а Машка дивиться на мене і вигукує:
– Офігіти, як добре він тебе знає!
– Ну так сімнадцять років…
Повз саме пробігав Вітя, Машин чоловік. Він ішов помити руки після приготування.
– Вітю, який мій улюблений салат? – загальмувала його Машка.
– Еее… У сенсі?
– У прямому. Який мій улюблений салат?
– Це якийсь конкурс?
– Можеш відповісти?
– Вінегрет.
– Ні, Віть, вінегрет – твій улюблений салат, тож я його часто роблю. А мій?
– Огірки та помідори? Ти в юшку любиш вмочати, – невпевнено припустив Вітя. – А, знаю, цей… ну, з бринзою та чері…
– Гаразд, іди, – засміялася Машка. – Мий руки.
Коли Віктор пішов, вона додає:
– Просто хотіла зрозуміти, чи зробив він роботу над помилками.
Вітя – Машин другий чоловік. Вони разом лише три роки, Аліні їхній – два роки. Від першого чоловіка у Маші син, і добрі стосунки.
Коли Маша та Вітя тільки зійшлися, і жили разом буквально місяців зо два, під Новий рік Маша пропала майже на добу. Її телефон не відповідав, куди поділася – не зрозуміло.
Перед цим вони з Вітею посварилися через дрібниці. Вітя запанікував, пішов в поліцію. Боявся, що заяву про зникнення людини не приймуть, бо три доби ще не минуло, але прийняли без розмов.
І там треба було прикмети назвати. Він фотографії дав, але, як будь-якому мужику, йому важко було описати одяг зниклої.
І тут під’їхав перший чоловік Маші, і каже: куртка на хутрі бежева, бо вдома пальто і шуба, значить, вона взимку в осінній куртці, на машині зручно – не жарко. На ногах чоботи без каблука, речі на місці, отже, не збиралася надовго. Шапка біла, мабуть, джинси. І описав усе.
А Вітя почував себе ніяково, бо заяву поліціянт зрештою простяг підписати першому чоловікові, вирішивши, що саме він — справжній чоловік, а Вітя так, не приший кобилі хвіст.
Машка потім знайшлася. Вона образилася – до мами поїхала, нікого не попередивши, в кювет з’їхала, телефон розбила, загалом, та ще пригода.
З Віктором помирилася, першому чоловікові подякувала за допомогу, але Вітя програв у тій «сутичці на знання дружини». І ось через три роки, начебто, реабілітувався. Знає, який салат її улюблений.
Ми з Машкою ще поговорили, і я спати пішла. У гостьовій спальні на тумбочці лежала зарядка для мого телефону.
Мишко знав, що я можу забути, тож взяв запасну. «Добре, коли поруч людина, яка знає тебе краще за тебе саму» – подумала я і заснула.
А ваш чоловік щось знає про ваш улюблений салат?
