Брат одного разу до мене приїхав. Напередодні дзвонив, просив про особисту зустріч: не телефонна розмова, сказав, треба особисто дещо обговорити.
– У мене шлюб під загрозою! Поговори з Яною, – попросив він.
Я не зрозуміла. Спершу не зрозуміла. Дружину його не Яна звуть, Христина вона.
– Закрутилось у нас після твого дня народження, – покаявся брат. – Але Яна почала бути настирною. Поговори з нею!
Пам’ятаю мій день народження. Це коли Христина вдома з хворою донькою сиділа, один брат приїхав. Бридко так стало: дружина вдома з хворою дитиною, а в нього «закрутилося»!
Янка теж гарна. З чоловіком кілька років тому розлучилася. А знаєте, чому вона подала на розлучення? Ні? То я скажу: він їй зрадив!
Якось, вона сиділа в мене вдома, вила білугою і проклинала всіх слабких на передок баб, які ігнорують обручку на пальці чоловіка.
Не багато часу минуло, як вона в мене вдома «закрутила» з моїм одруженим братом! Пристойних слів немає!
– Я поговори? – я ледве стримала обурення. – Ти, значить, не тим місцем думав, а я поговори? Ні, сам це все заварив, сам висьорбуй!
– Допоможи мені! Яна загрожує все Христині розповісти про нас, вимагає, щоб я вибір зробив. Я дружину люблю, а вона від мене піде, якщо дізнається, дочку забере. Допоможи мені зберегти шлюб!
– Раніше треба було думати! І шлюб зберігати треба було раніше! І про те, що дружина від тебе піде теж…
– Та я знаю! Біс поплутав! – Перебив мене брат. – Поговориш з Яною, гаразд?
– Пес ти блудливий! – я встала з-за столу і пішла до кімнати.
Христину стало дуже шкода. І племінницю теж. Зло на брата накрило мене з головою: навіщо він мені це розповів? Як я буду його дружині дивитися в очі?
Навіть не знаю, в кому більше розчарувалася – у братові, чи в Яні? Вона ж сама була на місці зрадженої дружини, який дідько її в коханки потягнув?
Брата вигнала, ніч не спала, думала, що робити. Дійшла висновку, що щоб не зробила, один хрін винною залишусь: скажу Христині – навряд чи вона мені подякує за таку інформацію; промовчу – а якщо все колись розкриється, і Христина дізнається, що я знала?
Рішення ухвалила заради племінниці! Христина реально зраду не пробачить, піде, а йти їй особливо нікуди, винайматиме. З дитиною. А в брата, бодай квартира є, у племінниці там своя кімната.
З Яною зустрілася, поговорила. В ім’я десяти років нашої дружби попросила, щоб вона залишила сім’ю мого брата у спокої.
Присоромила, про зраду її чоловіка нагадала. Вона пообіцяла мені, що більше не зустрічатиметься з моїм братом.
Яна слово тримає. Подруга сказала, що у Яни нещодавно молодик з’явився. Вільний, цього разу. Брат перетворився на зразкового сім’янина: доньку та дружину подарунками завалює, на руках носить.
І брат, і Яна поводяться так, ніби нічого не було. А мені нудно, я все пам’ятаю! З Яною майже перестала спілкуватися, Христині у вічі дивитися не можу, брата тихо зневажаю: пес він, коханку завів, сам з нею впоратися не зміг, мене вплутав.
Хто його просив? Добре вони влаштувалися: поніжилися, розбіглися, а совість чомусь спокою мені не дає! Як вважаєте, я правильно вчинила, що братовій дружині нічого не розповіла? Я ж не збрехала, а просто змовчала, так?
