Мій, без перебільшень сказати, ангельський терпець урвався. Я більше не хочу, щоб дочка чоловіка хоч на день приїжджала в мій дім, а якщо чоловіка щось не влаштовує, то нехай забирається до своєї колишньої – істерички та погано вихованої дочки.
Мене не лякало, що у чоловіка це другий шлюб, і від першого у нього є дитина. Дівчинка-підліток дванадцяти років. Нічого страшного, різне у житті буває.
Спочатку я була налаштована дуже миролюбно. Грошей мені своїх вистачало, будинок у мене теж свій був, тож на те, як чоловік балує свою доньку, я уваги не звертала.
Мене навіть не зачіпало, що колишня дзвонить йому щодня. Щось постійно він з нею з’ясовував, лаявся по годині, то це їхня справа, мене не стосується.
А ось відверте хамство його донечки мене не влаштовувало зовсім. Поки ми жили у квартирі чоловіка у місті, вона приїжджала на вихідні. Лише два дні, але мені вистачало.
Дитина робила мені все на зло. Прохання прибрати за собою посуд і не ходити у взутті по квартирі виливалося в скандал, під час якого дуже хотілося схопити малолітню особу за волосся і помити рота з милом, тому що у виразах вона не соромилася.
Чоловік намагався ці сварки згладжувати, але виходило погано. Я вирішила, що на вихідні просто кудись їхатиму, бо з кожним разом терпіти цю дитинку було все складніше.
У результаті я її півтора року не бачила взагалі, що мене дуже тішило. А потім я запропонувала чоловікові переїхати у село біля річки, у мене там є свій будинок, за яким доглядає моя мама.
Чоловік якраз у цей час перейшов на віддалення, я й так планувала звільнятися, тож було ухвалено рішення переїжджати трохи далі від міста.
Ми переїхали, облаштувалися, насолоджувалися життям багато проводили часу на природі й це було просто казково після пильного та сірого міста.
Чоловік періодично їздив зустрітися з дочкою, перевіряти, як там справи в його квартирі, і мене це влаштовувало, доки він не приїхав і не почав ходити з очима побитого цуценяти.
Я одразу відчула недобре. Виявилося, що колишня чоловіка винесла весь мозок, що батько живе за містом на природі, а його дитинка, маленька цукерочка сидить у місті де постійно лунають тривоги та взагалі небезпечно.
Ось чоловік і пообіцяв своїй дитині, що вона на канікулах зможе приїхати. Тільки мене чоловік спитати забув і розумів, що я такому рішенню буду обурена.
Він мене довго благав, але в результаті все-таки вмовив, обіцяючи, що з дочкою була проведена бесіда, вона все розуміє і поводитиметься добре. Вірилося, звичайно, важко.
Приїхала ця дівчинка і спочатку, приблизно тиждень, з нею насправді не було проблем. Я її взагалі майже не бачила та не чула.
А потім дівчинка освоїлася і почала робити те, що звикла. Але тут я вже не стала терпіти та намагатися якось з розумінням врегулювати питання, тому що вона так погано поводиться в моєму будинку.
Дівчинка почала закочувати істерики, потім із завиванням дзвонити матусі, скаржитися, що їй тут життя не дають, знущаються по-різному.
Зі знущань, мабуть, було те, що її попросили ночами дивитися свої відео в навушниках і тихіше пересуватися по будинку, відмовилися готувати за її бажанням різні страви і я заборонила їй чіпати мої речі, в яких вона вирішила без попиту поритися.
Колишня чоловікові дзвонила, та навіть мені примудрилася зателефонувати, влаштувати скандал і погрожувала написати заяву в поліцію за знущання з підлітка.
Ось на цьому дзвінку мій терпець і урвався. Я чоловіка поставила перед фактом, що його дівчинка завтра їде, хоч одна, хоч з ним, і ноги її в моєму будинку більше не буде ніколи.
Чоловік хотів було обуритися, але я йому не дала, пояснивши, що якщо щось його не влаштовує, то він знає, де вихід.
– Вона ж просто підліток, у неї такий період! А ти доросла жінка, маєш це розуміти! – висловився таки чоловік.
А мене не цікавить, який у неї період, і я нічого цій дівчинці не винна. І так була надто довго терплячою. Якщо батьки виростили таке некероване опудало, то нехай вони з нею й розбираються.
Чоловік поїхав наступного дня разом із дочкою. Подивимося, повернеться назад або образиться на мене, що “янголятко” скривдили.
