Дочка дуже добре вписалася в сім’ю зятя, тільки мені від цього лише зайвий головний біль. Завданнями для сім’ї чоловіка дочка завалювала і мене.
Я живу в Києві, дочка переїхала пару років тому з чоловіком до Вінницької області, де живуть його батьки, в якесь чи то село, чи то маленьке містечко, так одразу й не зрозумієш.
Начебто зараз можна з будь-якої глибинки замовити через інтернет все, що необхідно, але чомусь сім’ї зятя така проста дія вважається дуже складною.
Або ж у них у головах досі думка, що Києві все найкраще та ще й майже задарма, або просто не хочуть самі напружуватися. І дочка, до речі, також не хоче.
Їй простіше подзвонити мені, спантеличити, а на мої обурення, що вона й сама може впоратися із замовленням ліків чи якихось миючих засобів, дочка починає обурюватися, що у неї там дитина, господарство (живуть вони у приватному будинку), їй ніколи їздити та шукати, що там замовила свекруха.
Бігати та шукати приходиться мені, а потім їхати на пошту та відправляти посилку. Наче робити мені більше нічого й маю багато вільного часу.
Я ще працюю, а шукати містом якісь особливі пігулки, та ще дешевші, то ще задоволення.
– Мамо, ну ти що! Я за такі гроші й в нашому районному центрі купити можу, шукай дешевше, я точно знаю, що має бути дешевше, – роздавала вказівки дочка.
Вона тільки другий рік як переїхала, а я вже втомилася постійно кудись їздити та щось шукати містом. Так ще й не догодиш. То дорого, то не зовсім те, що потрібне. Поки вони в Києві жили, чомусь я не помічала, що її свекрусі щось завжди було потрібне.
А в травні мені донька взагалі “порадувала”. Дзвонить та заявляє, що свекруха з молодшою дочкою хочуть до Києва приїхати, погуляти, подивитися місто.
Зупиняться вони, звичайно ж, у мене, ми ж рідня. А я маю їм забезпечити дозвілля, як пізніше з’ясувалося, власним коштом.
Мені ідея одразу не сподобалася, бо зі свахою я бачилась один раз, а її доньку взагалі не бачила. Це для дочки вони рідня, а для мене чужі люди та й розважати когось мені зовсім не хотілося.
– Тобі що складно гостей прийняти, я не розумію? Це ж не чужі люди! – обурювалася дочка, коли я чесно сказала, що не в захваті від ідеї.
Виявилося, що дочка вже свекрусі всього наобіцяла, тому моя відмова може дуже ускладнити їй життя. Довелося погоджуватися, а що робити?
Сваху довелося зустрічати на вокзалі, відпрошуючись з роботи, потім два тижні їх годувати, напувати та розважати. Вони власним коштом купили тільки квитки туди-назад, а так жили на повному пансіоні. Навіть гостинців якихось із ввічливості не привезли.
Грошей на рідню я витратила багато, а вже коли дочка мені стала натякати, що свекрусі її так все сподобалося, що вона хоче ще раз приїхати, але вже з чоловіком, я стала злитися.
Не мене у відповідь до себе в гості покликати, а вкотре мені на голову впасти, наче це нормально. Тобто знову мені гостей годувати, напувати та розважати.
– Ну це ж сім’я, тобі що, складно? – Знову завела свою шарманку дочка.
Добре, якщо вона так про сім’ю переживає, то й мені є чим відповісти. У неї свій будинок, а там природа, свіже повітря, свої яйця, молоко, просто краса влітку.
Зателефонувала я своїй старшій сестрі та поцікавилася, чи не хоче вона з онуком з’їздити на природу відпочити. Сестра була в курсі всієї моєї ситуації, тому мій “підступний” план відразу зрозуміла і вирішила взяти участь. Вона на пенсії, тому має повно вільного часу.
Я зателефонувала дочці, оголосила, що тітка Катя з онуком вирішили в неї погостювати, тож треба буде їх зустріти та розважити. Дочка була обурена.
– Мені ось зовсім зайнятися нічим, гостей приймати та розважати! Чому ти заздалегідь мене не спитала? – кричала вона.
– А тобі що, рідну тітку зустріти складно? Це ж сім’я! – щиро обурилася я.
Дочка, певне, щось зрозуміла, рота закрила. Тітку з племінником зустріла, розмістила, все зробила добре. Сестра вже задоволена додому поїхала, а дочка після цього одразу припинила звертатись до мене, ніяких натяків, що її свекруха кудись там з’їздити хоче. І замовлень більше не надходило.
Сподіваюся, до неї дійшло, що вона робила не так, а не просто ображена.
