Дочка із зятем дивляться фільми жахів прямо при онуці, а потім не можуть зрозуміти чому вона заїкається

Ось що за каша коїться в головах у моєї доньки Олі та її чоловіка Кості, які спочатку дивляться лякаючі фільми при моїй п’ятирічній онучці, а потім думають, чому ж вона заїкається?

На мою думку, в цьому нічого дивного! Я б теж почала заїкатися, якби щодня бачила по телевізору всяких ходячих монстрів з перекошеними, страшними обличчями, нескінченні сцени боротьби, які викликають тільки напруження.

Яке щастя, що в моєму дитинстві такого не показували! Не знаю, що дочка із зятем знайшли у подібних фільмах. Напевно, їм не вистачає гострих відчуттів.

Втім, я б і не лізла, якби вони дивилися без онуки. Але ж вони так не можуть! Останнім часом, як не зайду до них у гості, так у них постійно йдуть усілякі жахи.

І наша Лізонька, дивлячись на це все, відчуває серйозний страх, і, що закономірно, потім не може жодного слова вимовити без запинки. А її батьки лише за голови хапаються.

Хоча років зо два тому, поки Оля з Костею не підсіли на такі фільми, онука розмовляла нормально для свого віку. Так, деякі звуки не вимовляла, але йшлося все суцільним потоком.

Але як тільки в будинку дочки почалися сімейні перегляди страшилок, мова внучки помітно порушилася. А її безглузді батьки впритул і не бачать зв’язку між цією проблемою та фільмами.

Хоча цей зв’язок видно неозброєним оком! А коли я намагаюся Олі та Кості пояснити, що подібні фільми, які вони так обожнюють, погано впливають на психіку і мовний розвиток Лізи, вони лише відмахуються від мене, як від настирливої ​​мухи.

Вважають, що я все вигадую, і наводять приклад наших дітей й закордонні казки, де теж повно жахів. Може, в їхніх словах є частка правди.

Однак у дитячих казках немає таких кошмарів, як у фільмах, які дивляться дочка та її чоловік! І від казок зазвичай заїкуватості не буває. Принаймні, у мене не було, та й у моєї Олі також.

І взагалі, є ж різниця між тим, що умовний вовк з’їв умовне порося і тим часом як якийсь упир буквально розірвав на людину чи іншого упиря!

Багатьом дорослим може стати погано від такого видовища, що говорити про дитину? Але донька і зять кажуть, що я даремно здригаю повітря, і продовжують наполегливо шукати причину заїкуватості Лізи в чомусь іншому.

Наприклад, Оля якось поділилася, що Лізу лякає яскраве забарвлення споруд на дитячому майданчику у їхньому дворі, і вони намагаються їй прикривати очі, поки вони йдуть на іншу.

На мій погляд, Оля та Костя займаються відвертими дурницями. Справжня причина лежить на поверхні, і це зовсім не яскравий дитячий майданчик.

Але дочці із зятем чомусь простіше шукати чорну кішку в чорній кімнаті, ніж визнати свою провину в проблемах із мовою у дитини та почати їх виправляти.

Ось що складного в тому, щоб припинити вмикати негатив при дитині? Все ж так просто! Увімкніть для неї невинні, добрі мультики, а коли вона засне, дивіться все що забажаєте.

А дочка заявляє, що в цьому “немає смислу” і вони не хочуть весь вечір терпіти “дурні мультики”.

Але ж вибачте, ви батьки, тому будьте ласкаві, думайте насамперед про інтереси дитини.

А то тільки й можуть, що журитися з приводу заїкуватості Лізоньки, але не робити зовсім нічого для боротьби з цією недугою. Навіть до лікаря все ніяк не можуть її відвести.

Зрештою вирішення питання з лікарем я вирішила взяти на себе. Дочка та її чоловік з радістю погодилися – звичайно, у них тепер одним головним болем менше!

До речі, хорошого спеціаліста я досить швидко знайшла через знайомих. І ось, на першому сеансі, коли мова зайшла про якісь стресові чинники, я розповіла лікареві про кіно, які Оля з Костею дивляться вечорами разом із Лізою.

І ось, фахівець підтвердив мій здогад щодо згубного впливу таких фільмів на дитячу психіку. Увечері того ж дня я передала його слова своїй доньці, а заразом і її чоловікові.

Так ці “розумники” дуже обурено поцікавилися, де я відкопала цього “некомпетентного шарлатана”. Та все нормально з компетенцією цього фахівця!

Просто, хтось зовсім не хоче визнавати свою неправоту і відмовлятися від своїх бажань, які вже вилазять боком. А коли я про це сказала Олі з Костею, вони аж почервоніли від злості та знову почали нести нісенітницю про дитячий майданчик.

– Ми ж казали, що Ліза боїться нашого майданчика, розфарбованого в жахливі кислотні кольори! А ти на пару зі своїм шарлатаном товкмачиш про фільми! Це лише вигадка. І ми Лізі це постійно пояснюємо, тож не в кіно справа!

Та маленькій дитині від цих пояснень ні гаряче, ні холодно. І майданчик її точно не лякає. Он, скільки разів я з Лізою проходила повз ці яскраві гойдалки та драбинки, і вона жодного разу не заплакала. Навпаки, просилася там погратись.

На той раз ми сильно посварилися з дочкою і зятем, цілий тиждень не зідзвонювалися, в гості мене ніхто не кликав. Проте згодом дочка сама зателефонувала з вибаченнями.

Ну, цьому я зовсім не здивувалася – їм часто потрібна допомога з Лізою, а на няню грошей не вистачає. І я мала рацію – Оля попросила знову посидіти з онукою, оскільки їх на вечір покликали в гості.

Тоді я наважилася поставити їй ультиматум: більше ніяких страшних фільмів при дитині, і нехай водять її до лікаря, інакше я не виручатиму їх більше. Може, в нормальних сім’ях і не вирішують питання за допомогою шантажу, але я вже не бачила іншого виходу.

Тут Оля стала шовковою, пообіцяла, що вони з Костею переглянуть своє ставлення до жахів, і дитина їх бачити не буде, та й з лікарем усе залагодять.

От одразу б так! Бо спочатку довго сперечаються, з піною біля рота доводячи свою правоту, а потім змушують йти на шантаж. Сподіваюся, дочка стримає свою обіцянку і зробить усе, щоб онука позбулася заїкуватості.