Навіть не знаю, чим я таким завинила, що рідні діти виводять мене. Не знаю, що трапилося такого, що діти так сильно змінилися, і з добрих, чуйних людей перетворилися на нелюдів. Мабуть, доля у мене така, не щаслива. Спочатку рано я залишилася без батьків і росла в дитячому будинку.
Після дитячого будинку я незабаром вийшла заміж, і все начебто стало налагоджуватися. З чоловіком у нас з’явилося двоє чудових дітей, дочка та син. І все було добре, ми з чоловіком працювали, діти росли. Але щастя моє було не довгим, а точніше, поки діти не виросли. Чоловік у мене працював на заводі, де йому дали трикімнатну квартиру.
І ми не помітили, як промайнув час, і наші діти вже завели свої сім’ї. І вийшло так, що всі мешкали в одній квартирі. Ось тут-то все і почалося, закінчилося моє хороше і спокійне життя. Наші діти стали всіляко нас із чоловіком доводити, почалися постійні скандали.
У квартирі стояв крик щодня, зрештою чоловік не витримав всього цього і пішов від нас. Невдовзі я дізналася, що він жив з іншою жінкою. Ідучи, чоловік квартиру переписав на мене, пішов, як то кажуть з однією валізою. Після того, як чоловік пішов я стала сильно хворіти, та й вік у мене вже був похилий.
Діти мені допомагати відмовлялися, моє життя їх взагалі не цікавило. Загалом допомагала мені подруга, яка треба сказати теж була не здорова і все одно допомагала мені. Коли подруги не стало, я дізналася, що вона переписала на мене свою квартиру. І ось тут про мене згадала дочка. Вона почала мене вмовляти. Щоб я переписала квартиру подруги на неї, а вона своєю чергою мені допомагатиме, доглядатиме.
Я ж матір, і люблю своїх дітей, от і погодилася. Поки я готувала всі документи, дочка справді всіляко мені допомагала, то ліки купити, то продукти, ми навіть ремонт зробили, загалом, було все гаразд. Але, як тільки всі документи були оформлені, дочка зажадала, щоб я негайно забиралася з її квартири.
Я не чекала такої каверзи від дочки, але нічого мені не залишалося, як піти у свою трикімнатну квартиру, в якій жив син із сім’єю. Звичайно, вони моєму приходу були теж не раді. Тепер син став наполягати, щоб я переписала і на нього квартиру. Але мене вже, як кажуть, життя навчило, тому замість дарчої на сина я оформила договір, за яким син повинен за мною доглядати, а тільки після того, як мене не стане квартира дістанеться йому.
Син погодився, а ось його дружина не хотіла чекати та ще й за мною доглядати. Адже вона навіть у моїй квартирі не прописана була, а командувала, як повноправна господиня. Так ось, моя невістка стала мого сина дошкуляти, і поставила йому умову. Щоб він вирішував питання зі мною, або вона від нього піде. Звичайно ж, мій син обрав свою дружину, та й почали вони мене виживати. Почалися знову скандали, лайка, образи.
Невістка не соромилася у виборі слів звертаючись до мене. Одного разу невістка навіть намагалася мене вдарити, добре, що мій син все ж не дозволив цього зробити. Загалом, я втомилася від усього цього і вирішила написати заяву в поліцію. Але там мене визнали за стару у якої з головою не все нормально, і звичайно ж, не повірили мені.
Після цього мені зовсім вдома життя не стало, але я все терпіла. До того моменту, поки невістка не стала мені загрожувати. Вона зажадала, щоб я забиралася з квартири, а інакше вона закриє мене до психіатричної лікарні. Ось після цього я злякалася не на жарт, адже моя невістка працює лікарем. Так мені довелося піти надвір.
Спочатку мене пускали до себе знайомі, але мені незручно було їх обтяжувати своєю присутністю, тому вирішила йти до суду. Суд мені вдалося виграти, договір про довічне утримання по суду розірвали, а сина зобов’язали, або розмінювати квартиру, або з’їхати від мене, та й був ще варіант, щоб він купив мені окреме житло.
Загалом син погодився на розмін, але поки він шукав відповідний варіант, мені доводилося жити разом з ними в одній квартирі. Якщо чесно, мені було страшно, я не знала, чого чекати від невістки. Але незабаром син знайшов, як він тоді сказав, добрий варіант. Мене він влаштував у кімнату в гуртожитку, а собі взяв двокімнатну квартиру.
Кімната, яка мені дісталася, була у жахливому стані, але син обіцяв, що зробить ремонт. Але, як ви знаєте, ні ремонту, ні сина я більше не бачила. А сама зробити цей ремонт не могла, просто пенсії не вистачає навіть на продукти.
І вирішила я хоч якось компенсувати те, як обійшлися зі мною діти, і подала до суду на аліменти. Ось і почала я збирати, щоб хоч трохи привести квартиру в порядок. А нещодавно я дізналася, що у мого колишнього чоловіка не стало дружини, а йому дісталася чотирикімнатна квартира. Колишній чоловік теж був у тяжкому стані, після перенесеного інсульту.
А коли про це довідалася дочка, то тут же прибігла до батька і стала його вмовляти. Щоб він переписав на неї квартиру, а вона йому допомагатиме. Звичайно, її батько так і зробив, після чого залишився на вулиці. Довелося мені його прийняти назад до себе, от і будемо старість разом доживати. А дітей ми більше не бачили, вони не цікавляться нашим життям.
