Донедавна моє життя було прекрасним, все було добре. У мене був люблячий чоловік, я відчувала, що незабаром стану мамою і готувалася до весілля. Але потрапивши до лікарні, я все втратила.
З Максимом ми познайомилися на роботі. Я тільки но розлучилася зі своїм першим чоловіком Ігорем через його зраду. Я працювала менеджером із продажу, а Максим – програмістом.
Його почуття гумору та приваблива посмішка завоювали мене майже відразу. Він завжди першим виходив з офісу після робочого дня. Поки я закінчувала свої продажі, він встигав купити букет квітів або коробку із солодощами, а потім проводжав мене додому.
Приблизно через рік серед оберемка троянд я знайшла листівку із запитанням “Ти вийдеш за мене?”. Звичайно, я погодилася. З батьками Максима я була знайома, та й мої тепло поставилися до наших стосунків. Тільки майбутня свекруха сказала мені:
– А ви не надто поспішайте з весіллям? Адже в тебе вже був негативний досвід…
– Так, але це вже у минулому.
Більше ми цю тему не порушували.
Ми з коханим почали готуватися до весілля та орендували квартиру. Вечорами залишалися тільки вдвох і насолоджувалися один одним.
За місяць до весілля мене стало нудити вранці. Я відразу зрозуміла, що до чого, але не поспішала тішити Максима цією новиною. Я хотіла підготувати йому сюрприз.
Напередодні я поїхала до своїх батьків. Ще в таксі у мене запаморочилось в голові, але я не надала цьому значення. Мама відпоювала мене вдома ромашковим чаєм, мені полегшало, а вночі піднялася висока температура.
Попри мої протести, мама викликала швидку. Лікар сказав: “Терміново в реанімацію! Є підозра на позаматкову вагітність” Ці слова ніби вибили ґрунт з-під моїх ніг. Я так хотіла дитину від коханого чоловіка, а тепер втратила цю надію.
Після того, як я відійшла від наркозу, до мене зайшов втомлений лікар.
– Пробач нам, дівчинко. Ледве встигли тебе врятувати.
Тільки під час виписки я зрозуміла, за що лікар перепрошував. Він зумів зберегти моє життя, але шансів стати мамою не залишилося.
Мені не хотілося розповідати Максиму про те, що сталося. Я боялася, що він відмовиться зі мною одружитися, якщо дізнається, що я ніколи не подарую йому сина. Адже він так любить дітей!
Після виписки я сказала нареченому, що мені видаляли апендицит. Не знаю, чи він мені повірив. Його мама точно не повірила.
За тиждень до весілля ми з Максимом планували взяти відпустку. Але я мала один незакінчений проєкт. Він відпочивав удома, їздив за покупками, а я працювала і всіма силами намагалася якнайшвидше закінчити з роботою.
Нарешті, мені це вдалося, я повернулася додому раніше. Коли я увійшла до квартири, то мимоволі підслухала розмову Максима з його матір’ю:
– Я тобі казала, що вона все ще водиться із цим Ігорем! Вона цілий тиждень у гінекології провела, і тебе нічого не насторожило.
– Мамо, це лише обережність…
– Та як ти не розумієш, вона від нього аборт зробила! Певне, не дуже вдало. Я ж жінка, я знаю, чому кладуть у стаціонар. А ти – закоханий дурень! Весілля потрібно скасувати. Це буде не свято, а ганьба.
Після цієї фрази я зомліла. Коли я прийшла до тями, то лежала на дивані. Поруч сидів зблідлий Максим та його мама з чашкою чаю. Вона награно посміхалася:
– Отямилася, дорогенька? От і добре. Випий солодкого чаю. Вам із Максимом треба поговорити. А я вже йду.
Я не змогла вимовити жодного слова. Зате Максим виявився дуже балакучий:
– Аня, ну, як ти почуваєшся? Все гаразд? Нам негайно треба з тобою поговорити. Слід перенести весілля. Ти надто слабка. Давай ти наберешся сил, і тоді ми одружимося?
– Максим, ти це серйозно? Адже ти не через моє здоров’я турбуєшся.
– Що це ти?
– Я чула вашу з мамою розмову. Ти теж вважаєш, що я зробила аборт, бо зрадила тебе?
Максим опустив очі у підлогу.
– Я люблю тебе, тож готовий пробачити. Всі помиляються, але мені потрібен час.
– Тобі нема за що мене прощати. Я тобі ніколи не зраджувала. У мене була позаматкова вагітність. Я могла померти! Я не хотіла тебе засмучувати. А тепер ти готовий відмовитися від мене лише через підозри твоєї мами?!
– Я знаю, що Ігор досі тебе кохає. Він сам мені сказав. Ти могла піддатися старим почуттям.
– Але ж цього не було!
– Тоді чому ти мені не сказала про свій діагноз?
– Я боялася тебе втратити. Тепер я не зможу мати дітей!
– Аня, вибач, але я тобі не вірю. Мені треба подумати про все. Ми відкладемо дату весілля на якийсь час. А поки що я поживу у батьків.
Максим одягнувся і пішов. Його не хвилювала я та моє здоров’я. Він зациклився на моїй уявній зраді.
Ось і все. Мій світ зруйнувався. Поки він житиме у батьків, мама ретельно промиє йому мізки. Я залишилася сама, без нареченого і дитини. Я навіть не знаю, як мені жити.
