Донька брала у нас з чоловіком гроші на вигадані хвороби

У нас із чоловіком двоє дітей – старша донька, та молодший син. Донька вже давно одружена. Коли ми видали її за хорошу людину, думали, що спонсорувати її забаганки буде її чоловік, тим паче, що він сам зголосився, що готовий взяти відповідальність за свою родину.

Ми розраховували, що сімейний бюджет йтиме лише молодшому синові на навчання, та на побутові потреби родини. Але все склалося інакше: донька почала просити гроші – часто й у великій кількості. Просила приблизно двічі на тиждень, спочатку меньші суми, потім все більші й більші.

В подробиці з приводу того, навіщо їй потрібні такі суми, я не вдавалася. Давала те, що вона просить. Ну, а коли ще я зможу допомогти своїй коханій дівчинці?
Я людина добра, тому з радістю допомагаю іншим людям. Особливо, якщо йдеться про моїх дітей.

Синові купила гарний ноутбук, та допомогла їм з дівчиною поїхати на канікулах відпочити. Доньці купила квартиру ще до її шлюбу, на весілля зробила добрий фінансовий подарунок. Загалом гроші у мене є, і я цього не приховую.

Але, мабуть, я розпестила свою дитину. Вона почала вчитися на юриста, але на третьому курсі покинула виш, і почала навчатися дизайну нігтів. Потім зустріла майбутнього чоловіка, та переїхала жити до нього.

Свою квартиру вона здавала, а гроші забирала собі. Працювати вона ніколи не прагнула. Лінувалася, любила сидіти вдома, та дивитися серіали, часто грала у комп’ютерні ігри.
Я завжди намагалася її розуміти, адже вона втомлювалася під час навчання, та має право на відпочинок, хоча б протягом кількох місяців.

Але коли я постаралася з нею поговорити про професію, вона сказала, що хотіла б бути домогосподаркою, та жити коштом чоловіка. З одного боку, я її розумію, адже жінка – берегиня домівки, а не кар’єристка. З іншого боку, залежати від чоловіка – не найзавидніша доля у житті жінки.

Загалом, після виходу з інституту пройшов рік, але Даша на роботу так і не пішла. Зате втішила мене новиною, що виходить заміж, що зустріла «того самого» чоловіка. Заробляє він небагато, раніше жив на орендованій квартирі, яка з’їдала майже половину доходу.

Після одруження переїхав у житло моєї доньки, тож здавати його вона перестала – мінус одне джерело доходу. Загалом донька залишилася без грошей, а її чоловіка понизили на посаді, і він став отримувати менш як 20 тис.грн.

На цьому етапі дочка почала говорити, що хвора «по-жіночому». Я сама колись перенесла операцію, тому постаралася увійти в її становище, та допомогти їй матеріально. Адже мені завжди хотілося онуків, і я розуміла, що та допомога, яку я їй надаю, – інвестиція у майбутнє.

Якось вона прийшла до мене і довго плакала. Говорила, що хочуть із чоловіком дитину, але не виходить. Сказала, що одне приймання у платного лікаря коштує від 1000 грн, а один аналіз – 700-800.

Скаржилася, що чоловік не може забезпечити їй дороге лікування, а сама вона і рада працювати, але не може через депресію на фоні хвороби. Протягом пів року я постачала її грошима. Коли витрати на її хворобу стали набагато більшими, ніж спочатку, і наша родина була змушена відмовляти собі у важливих речах, я запропонувала Даші знайти іншого лікаря, але вона відмовилася.

Ще був випадок, коли дочка зателефонувала мені, вся у сльозах, каже, що потрібна операція терміново. Ціна – 10 тис.грн. Плюс після її проведення знадобиться відновлення з купівлею ліків на велику суму. Я вирішила поїхати до неї.

Сказала, що ми поїдемо до лікаря разом, і я сама з ним поговорю. Але донька відмовилася, а за годину сказала, що й гроші їй не потрібні, що вона передумала лікуватися.
Після того випадку, коли Даша відмовилася від допомоги, вона моментально змінилася в обличчі, повеселішала, хоча до цього очі були червоні від сліз.

Вона сказала, що більше нічого не хоче, і займатиметься своїм хобі, а на хворобу їй начхати. Я знову запропонувала допомогти, почала розпитувати її про діагноз, методи лікування. Але вона до пуття мені нічого не сказала. Весь час уникала відповіді, казала, що це особисте.

І тут я почала підозрювати її у тому, що жодного лікування вона не проходила. І що заводити дітей вони з чоловіком навіть не намагалися, бо якось її чоловік зізнався у цьому тестеві. Він взагалі сказав, що ще зарано, треба стати на ноги, й вийти на пристойний дохід.

Вже тиждень донька по допомогу не звертається. Я зробила висновок, що їй стало просто соромно просити у мене гроші на вигадані хвороби, особливо в таких чималих сумах. Не знаю, що робити далі. На доньку я дуже образилася. Вона навіть не розуміла, що своєю брехнею додала мені чимало сивого волосся!

Звісно, що мені не байдужим виявилося здоров’я моєї доньки. Мені дуже прикро, що я виховала таку корисливу людину, якій начхати на рідних! Але обірвати спілкування з нею не можу – все-таки рідна кровиночка! Як себе повести в цій ситуації, підкажіть!

You cannot copy content of this page