Я затіяла в квартирі ремонт, діти спочатку сказали що не хочуть навіть чути нічого, допомагати не збиралися, але в результаті буде швидко змінили свою думку.
В моїй квартирі ремонту мабуть років з 30 не було, як не більше, вона затишна, чиста, все справне, що треба було підклеїли, я старалася все тримати в чистоті і порядку, тому квартира в гарному стані, але 3 років жити без ремонту теж, вибачте мене.
Хотілося дещо обновити, та і взагалі, зараз такі ціни на опалення і комуналку, що хочеться утеплитися і як то кажуть забарикодируватися від протягів, морозу і вітру.
Прийняла рішення змінити вікна і двері покласти ламінат, шпалери обновити, деяк й гарнітур, кухонні меблі лишила, бо Захар все таке дороге що й ну, але вирішила замовити робочу поверхню на кухню, яку б можна було поставити на тумбочки.
З самого початку зять з дочкою навіть встигли обізвати мене марнотратом, поскаржилися на те, що їм так погано живеться, що в них кредити і все таке, а я тут ремонтами вздумала займатися.
Але я була невблаганна, хоча б тому, що ми з дідом все життя жили заради дітей і внуків, самі життя то не бачили, все краще їм.
От я і вирішила на старості років хоч щось для себе зробити, але це не на жарт розлютило дітей. Якийсь час ми не спілкувалися.
Але потім мені подзвонила Олена, моя дочка, і каже, гаразд мамо, ми тобі допоможемо закупити метеріали, щось докладемо, щось самі зробимо, он в Сашка є знайомі на складі будматеріалів.
Я так зраділа, невимовно просто, вже все ж не сама, та і треба сказати, що донька в мене одна, квартира потім їй перейде, тому навіть краще буде коли вони допоможуть, сучасно все зроблять, красиво і дешево.
Якби не випадок, я б і не знала що задумали діти, тепер і не знаю що робити, кому жалітися.
Словом, коли замовляти дещо з меблів, я вже почала опановувати інтернет, тому коли донька показала фото нових диванів, які були наче б то дуже дешеві, я дуже здивувалася, ціна звісно не захмарна, але можна було і дешевше.
Донька переконала, що це дуже якісні меблі і хороші, ще й сказала, що вона своїх трішки грошей доклала. Я сперечатися не стала, але разом з тим всеодно вирішила ще подивитися в інтернеті ще в іншу кімнату диван, і наткнулася на цей синій кутовий, що доня замовила, і яке було в мене здивування, коли я зрозуміла, що різниця в ціні вже 5 тисяч гривень.
Не мало, так, потім таке повторилося зі столом, шпалерами, і ще деякими меблями. А коли я передивилася всі товари і порівняла ціни, то зрозуміла, що діти не мало не багато тисяч на 30 на мені наварили. Так образливо мені не було ніколи.
Донька дзвонить, каже завтра меблі привезуть, а я й відкривати не хочу, може просто скажу що я не замовляла, тоді це її навчить, і хай платить як хоче.
