Доньки не було й року, коли мене покинув чоловік. Мало того, що він пішов, ще й усі заощадження забрав. Я залишилася без даху над головою та без грошей.
Я сиділа і просто думала, що робити далі. Проблема ускладнювалася тим, що сама я не місцева. Мої батьків вже немає в живих. Зі свекрухою я так і не змогла порозумітися. Загалом, я ні від кого не чекала на допомогу.
За кілька днів до мене прийшла свекруха. Я точно цього не очікувала. Я думала, що вона прийшла, щоб мене принизити. Але ні… Мені навіть соромно, що я була такої поганої думки про Оксану Миколаївну.
Вона подивилася на порожню орендовану квартиру, з якої чоловік виніс навіть посуд, і сказала мені:
– Збирайся. Будете поки що жити зі мною.
Я від неї точно не чекала. Однак, інших варіантів у мене не було. Поки я збирала речі, Оксана Миколаївна бавилася з онукою:
– Іди до мене, моя гарнюня. Будеш із бабусею жити? У мене в селі добре… Свіже повітря, свої фрукти, багато місця. Я тобі казки читатиму перед сном.
Свекруха одягла доньку і звернулася до мене:
– Ми чекаємо на тебе у дворі.
Я все чекала якоїсь каверзи, адже не могла повірити, що моя свекруха здатна на добрі вчинки. Всі роки шлюбу я з нею ворогувала, але саме вона мені подала руку допомоги у важкій життєвій ситуації. Якби не вона, я через кілька днів опинилася б на вулиці.
Я зібралася і вийшла до них надвір. Я почувала себе дуже ніяково, але Оксана Миколаївна мене заспокоїла:
– Заспокойся, ми ж не чужі люди. Ти не зможеш працювати, поки у тебе немовля. Я купила підгузки, але глянеш, чи підходять такі. Ти кажи все, що вам потрібно, поки ми в місті, адже в селі немає хороших магазинів.
– Дуже дякую вам. Не знаю, що б я робила, якби ви не приїхали.
– Все, припини! Це я винна у тому, що погано виховала свого сина. Я взагалі не розумію, чому він так вчинив, але Бог йому суддя.
У селі Оксана Миколаївна виділила для нас із донькою окрему кімнату. Вона дбала про мене так, що я почувала себе ніби в якомусь санаторії. Всіма домашніми справами родичка займалася сама, щоб я могла няньчити доньку.
Перший день народження доньки ми відзначали у селі. Свекруха спекла дуже смачний торт. Коли ми обідали, хтось покликав її на подвір’я.
– Привіт, мамо. Як справи? Я привіз Вероніку, щоб познайомити тебе з нею. Ми плануємо весілля, — почувся голос мого колишнього чоловіка.
Серце заколотило. Мені навіть дихати було тяжко.
– Мамо, ми без тебе не впораємось. Річ у тім, що Вероніка у положенні, а мене з роботи звільнили. Чи можна ми в тебе поживемо?
Після цієї фрази мені стало ще гірше. Я чомусь вирішила, що зараз Оксана Миколаївна прожене мене, не будемо ж ми всі разом тут жити. Але я помилилась. На щастя.
– Льоша, йди, щоб я тебе більше не бачила. Де твоя дружина з дитиною? Ти ще навіть не розлучився, а вже заміну знайшов? Ти швидкий… та безмозкий. Згадав про матір, коли гроші закінчилися? Мені соромно, що в мене такий син.
Я прожила зі свекрухою цілих 6 років. Потім вийшла заміж та переїхала до міста. Зі свекрухою я досі підтримую зв’язок і часто приїжджаю в гості. Вона навіть на моєму весіллі була присутня. Зараз вона для мене найближча людина Я її доброту ніколи не забуду.
Оксана Миколаївна часто приїжджає до нас у гості. Та й онучку до себе забирає на канікули. А ще в мене скоро з’явиться синок, на якого свекруха теж з нетерпінням чекає.
Ось так неочікувано у мене склалися відносини зі свекрухою. Бажаю всім знайти підтримку з баку мами чоловіка іноді це може бути єдина людина, якій ви потрібні.
