Завдяки нашій працьовитості та вмінню грамотно розподіляти кошти, у нас із чоловіком ніколи не було гострих проблем із грошима. Ми виховали трьох дітей, завжди намагалися, щоб вони мали все найкраще.
Ще у віці 30 років ми з чоловіком мріяли, що зустрінемо старість у своєму будинку. Він мріяв сидіти в альтанці біля будиночка і відпочивати, дивлячись на те, як я доглядаю свої клумби. Так і сталося.
Спочатку ми купили ділянку. Потім почали поступово зводити на ньому будинок. Ми ніколи не брали кредитів та грошей у борг, все робили самі. Продали нашу дорогу машину, пересіли на бюджетнішу, щоб вкласти різницю в будинок. В нас був будинок мрії.
Коли жили в будинку всією сім’єю, кожен день чули дитячий сміх, будинок був наповнений життям. Потім діти виросли, роз’їхалися, і ми з чоловіком залишилися вдвох.
Ми вирішили, що допомагатимемо нашим дітям. Доньки вже давно мають свої сім’ї та мають своїх дітей. На перше ж їхнє прохання завжди забираємо до себе онуків, іноді можемо купити якісь подарунки.
Син поки що не поспішає заводити сім’ю. Він хоче спочатку піднятися кар’єрними сходами, купити собі квартиру, хорошу машину і забезпечити собі стабільне майбутнє.
У житті нашої великої родини все було добре і розмірено, поки нашим дочкам раптом не спало на думку почати ділити наш будинок. Старша дочка спочатку почала натякати на те, що їм стало тісно вчотирьох у їхній маленькій квартирі, а молодша прямо заявила, що хоче жити з нами.
Обидві сім’ї живуть в орендованих квартирах, іпотеку не хочуть брати жодна, а грошей на своє житло вони поки не накопичили. Кажуть, доведеться багато переплачувати, але тут я їх розумію. Ми з чоловіком завжди самі дотримувалися такої самої думки.
– Я б так хотіла мати свій город, овочі б там вирощувала, та й сину у своєму дворі на свіжому повітрі буде чудово – натякала старша дочка.
Трохи згодом і молодша до неї під’єдналася. Потім обидві заявили, що більше не хочуть жити в орендованих квартирах, не можуть звикнути після стількох років життя у приватному будинку.
– Я, звичайно, все розумію, ми вас дуже любимо, але три родини точно не зможуть уживатися в одному будинку – сказала я.
Ми в такому віці, коли нам із чоловіком вже хотілося тиші та спокою. Ми тільки раді проводити час з онуками, але йдеться зовсім про інше.
Виявилося, що наші улюблені доньки вже вирішили за нас. Ніхто й не збирався уживатися в одному будинку трьома сім’ями. Вони просто хотіли, щоб будинок дістався їм, а ми з батьком з’їхали до двокімнатної квартири, яку зараз здавали квартирантам.
– Вам із татом так багато місця не треба. А у нас можуть бути ще діти, як ми тоді будемо у наших орендованих квартирах виживати? – казала молодша дочка. Син тоді якраз був у нас у гостях і почув цю заяву.
Він посварився з обома сестрами та виставив їх за поріг, а нам категорично заборонив поділяти їхню думку, сказав, що вони взагалі знахабніли. Я з ним погоджуюся, але не можу так різко відповісти своїм дітям. З віком ми з батьком стали м’якшими.
– У них є робота, у кожної є своя родина та чоловіки, які мають самі думати над тим, щоб заробити своїй сім’ї на квартиру чи будинок, але ніяк не займатися здирництвом у батьків – кричав він.
Син відстояв наші інтереси, але доньки образилися і тепер із нами не розмовляють. Слухавку не беруть, на повідомлення не відповідають, онуків ми теж давно не бачили.
Я розумію, що не варто вестися на їхню маніпуляцію, але ми з батьком вже не можемо нормально спати через переживання.
Доньки нам дорікали, що всі батьки допомагають дітям з житлом, а ми пожалкували, але в нас теж не нескінченний запас грошей. Ми могли б віддати двокімнатну квартиру одній із них, але тоді образиться друга.
Можна її продати та поділити гроші навпіл, але на житло для їхніх сімей цього теж не вистачить.
Син дзвонить та підтримує нас. Каже, щоб ми з батьком не сприймали вчинки його сестер надто близько до серця, але це легко сказати. Тепер постійно розмірковуємо, як би нам вийти з цієї ситуації та налагодити стосунки з дочками.
Адже вже кілька місяців минуло, а від них ні жодної звістки. Дуже гірко від того, що нашу родину не оминули ці грошові суперечки.
