Допомогу на дітей дочка спускає незрозуміло на що. На наші зауваження відповідає, що їй треба відволіктися

З єдиною дочкою у мене постійні конфлікти ще з того часу, як вона ходила до школи. Постійні зауваження вчителів, невивчені уроки, іноді навіть прогули. Навчання її не цікавило, і відразу після школи, замість того, щоб навчатися далі, вона вийшла заміж. Жили вони із чоловіком, звичайно ж, у нас на всьому готовому. Дочка ніде не працювала, а її чоловік заробляв мало.

Коли народився онук, стало ще важче. Все необхідне дитині доводилося купувати мені, а тут ще такий час, що стали затримувати зарплати, а потім я зовсім залишилася без роботи.

На той час у моєї дочки вже було троє дітей. Сімейне життя в неї не ладналося, їхні постійні сварки з чоловіком не давали нікому спокою в хаті. І я вирішила поїхати до Києва шукати роботу.

Безпосередньо перед цим я забрала до себе маму — у неї виникли проблеми із зором, я прийняла таке рішення, щоб тут надали їй кваліфіковану медичну допомогу. Всі зароблені гроші я передавала для матері та доньки, а коли дізналася, що дочка знову вагітна, то не знала, що мені робити і як жити далі. Тим більше, що у неї з чоловіком тривали постійні скандали, він навіть йшов до своїх батьків.

Але якось зателефонувала мені моя мама і сказала, що Алла (так звати мою дочку) взяла в банку кредит під заставу нашої квартири і тепер житло можуть забрати, оскільки вона нічого не платить. Нам довелося продати мамин будинок у селі, та погасити борг. Я зрозуміла, що додому мені повернутися незабаром, як я планувала раніше, не вдасться. Потрібно заробляти гроші на всю сім’ю.

Після всього цього моя дочка народила п’яту дитину. Якщо першому онукові я раділа, то зараз ловлю себе на думці, хай мене Бог простить, я не хочу нікого з них бачити.

А нещодавно зять подав на розлучення, забрав старшого сина та поїхав до батьків. І я його не звинувачую, розумію, що із такою дружиною жити неможливо. Вона ніде не працює, хоча за дітьми все одно стежить моя мама.

Не передавати гроші не можу, адже на мамину пенсію вони не проживуть. А допомогу на дітей дочка спускає незрозуміло на що. На наші зауваження відповідає, що їй треба відволіктися від розлучення та дітей, мовляв, депресія у неї.

Що робити, я навіть не уявляю.