Дорослі діти постійно мене турбують, бо не в змозі розібратися один з одним, не знаю, як їм допомогти

Я завжди захоплювалася своїми невістками, ми з ними обома добре спілкувалися. Дівчата порядні, розумні. Від старшого сина у мене два онуки, а від молодшого — троє.

Обидва сини у мене пристойно заробляють, і невістки вдома не сидять – теж на роботу ходять. Як і хто розпоряджається сімейним бюджетом, я ніколи не цікавилася. Поки мені не зателефонувала дружина Івана, молодшого сина.

Марічка мені розповіла, що Ваня позичив братові круглу суму з їхнього сімейного бюджету. Мовляв, Олексію знадобилися гроші для термінового внеску, і він обіцяв віддати борг із відсотками за завдані незручності. Гроші Ваня з Марічкою збирали на квартиру в столиці, щоб діти мали змогу здобути пристойну освіту. Іван взяв гроші потай, він думав, що брат їх швидко поверне, а дружина і не помітить зникнення.

Тільки дружина все помітила та закотила неймовірний скандал. Олексій обіцяв все повернути до копійки, а потім повідомив, що доведеться зачекати на борг, оскільки у нього почалися проблеми у бізнесі. Марічка ж не тільки мені все розповіла, вона вважала, що зобов’язана повідомити все Вірі, яка, очевидно, теж ні про що не здогадувалася.

Тепер дружини по обидва боки не дають спокою ні своїм чоловікам, ні мені. Паніка пройшла через кілька днів, і тоді сини вирішили, що самі владнають питання між собою.

Але конфлікт між братами досі не вщух. Домовилися, що Льоша поступово виплачуватиме борг Вані щомісяця. Мабуть, Марічка натиснула на Ваню, і він передумав, сказав, що обов’язок треба повернути негайно.

Грошей у Олексія немає, він і так відмовляє зараз собі у всьому, щоб віддати борг якнайшвидше. А Ваню як півень клюнув в одне місце, і він уже мене вплутав у це свавілля. Каже, що я маю позбавити Льошу спадщини і негайно продати дачу, віддати частину грошей із продажу йому зараз.

Продати будинок, у якому я прожила півжиття з чоловіком, я не можу. Та й з чого це? Я ще жива, заповіт нехай чекають років через тридцять. Це родове гніздо, тут я ностальгую, приїжджаю влітку, щоб попити чай на веранді і згадати молодість.

Коли сини обговорювали повернення боргу, виявляється, Льоша сказав, що його частина із мого заповіту — частина будинку, буде запорукою. Мені Олексій каже, що нічого подібного не говорив.

Колись ми думали, що добре б одразу на дітей оформити будинок, але тепер, через те, що він оформлений на мене, я маю вирішувати конфлікт.

І якщо вчиню, як хоче молодший син, втрачу зв’язок із старшим. У будь-якому випадку всі будуть скривджені.