Досить сподіватися і чекати, потрібно влаштовувати своє життя поки син ще маленький

Чоловік покинув мене з двомісячною дитиною, сказав, що помилився і ніколи мене не любив. З того часу минув вже рік, а я ніяк не можу звикнути до цього, не можу його забути.

Зараз ми живемо в різних містах, після розлучення він так жодного разу і не приїхав до сина. Не дивлячись на це, я постійно тільки про нього і думаю, чекаю, може, повернеться. Знаю, що це безглуздо, у нього вже інша сім’я та маленька дитина.

Іноді я так сумую, що дзвоню йому. Мені так хочеться розповісти про сина, як він росте, як навчився ходити, але розумію, що йому це не цікаво, ми для нього чужі. Після шкодую, що не стрималась і подзвонила.

Чоловік платить аліменти, надсилає регулярно гроші. Мабуть, щоб загладити свою провину перед дитиною, але сам він, я знаю, не приїде до нас ніколи. Часто серед ночі прокидаюся від того, що колишній чоловік мені наснився, і тоді вже до ранку не можу заснути, а вдень ходжу без настрою. Іноді навіть зриваюся на дитину, потім каюся, прошу пробачення і даю волю сльозам.

Згадую, як познайомилися з ним, наскільки я була щаслива, коли дізналася, що вагітна, і він запропонував одружитися. Напевно, він мене ніколи не любив, а я чомусь цього не помічала або не хотіла помічати. Ми майже ніколи не сварилися, і його відхід був для мене несподіванкою, тим більше, що залишав мене з маленькою дитиною.

Подруга не раз намагалася мене познайомити зі своїм колегою по роботі, теж розлученим, але я не можу уявити, як жити без кохання. Також мені не подобається, що він теж покинув свою сім’ю.

Вона якось мені сказала: «Уяви, що буде, якщо твій чоловік і справді повернеться, як ти мрієш. Поживе з іншою, і раптом вирішить, що з тобою було краще. Ти думаєш, що так просто зможеш забути його зраду і те, що він покинув тебе, коли його допомога така була тобі потрібна? Тобі постійно доведеться думати, де він зараз, з ким, чи не піде знову».

І я почала розуміти, що подруга має рацію. Досить сподіватися і чекати, потрібно влаштовувати своє життя поки син ще маленький, і зможе легко звикнути до того, що це його батько. Свого він ніколи не бачив, і навряд чи коли побачить.

You cannot copy content of this page