Довго не могла повірити в те, що моя найкраща подруга говорить за моєю спиною гидоти про мене, а мого чоловіка називає зрадником

У жіночій дружбі завжди присутня заздрість. Хочу поділитися своєю банальною, на перший погляд, історією, але для мене, це стало таким собі уроком в житті.

Була у мене подруга, дружили ще зі шкільної лави. Це була не просто Подруга – ця людина була для мене всім. Скільки образ і сварок ми пережили, а скільки було секретів розказаних одне одному під час посиденьок наодинці. Так я можу цілодобово розповідати про цю людину, адже з нею я пройшла безліч життєвих ситуацій.

Але з роками я почала розуміти, що людина дуже любить своє «Я», у свою сторону приймає найбільше уваги. Спочатку мене це дратувало, але я її любила такою, яка вона є, адже ми одне ціле. Я скоромна не упевнена у собі дівчина, а вона дівчина «зірка», впевнена в собі, любить себе. Напевно, це нас і притягувало.

І ось прийшов час розчаровуватися в цій людині сповна.
Я вийшла заміж, ми спілкувалися, але вже не так, як раніше. Адже у мене на першому місці стояла сім’я, і ​​підготовка до майбутнього материнства. Я намагалася підтримувати наші відносини як могла, адже ось так просто дружбу втрачати не хотіла.

І ось я дізнаюся від спільного знайомого, що подруга моя і не страждає тим, що наша дружба піддалася краху.

Вона стільки гидот наговорила про мене, розповіла мої секрети, мало не кожного нашого спільного знайомого. Хотіла зруйнувати наш шлюб, писала мені анонімні листи, про те яка я потвора, який мій чоловік козел, що він мені зраджує, яка я погана мати для своєї дитини.

Це настільки мене підкосило, що я довго не могла оговтатися. Як? За що? Я думала хто завгодно, але не вона. Ніколи й в голову не прийшло мені, що ця людина здатна на таке. Ось так взяти та просто плюнути в душу, та ще й камінням закидати.

Я довгий час була в ступорі, ледве відійшла від цієї новини. Чоловік всіляко підтримував мене, сказав, що давно бачив в ній нотку заздрості до мене, і давно слід було очікувати такого від цієї людини.

Ось тепер нікому не довіряю, рана так і не зажила в душі. Спілкуюся з дівчатами, але без відкритої душі, адже в неї вже плюнули та розтерли. Боюся ще раз наступити на ті ж граблі.

А я так самотньо відчуваю себе, ніби найголовніше в житті є дитина, чоловік, але хочеться подругу, щоб можна було перетерти кістки своїм чоловікам і знайомим, ходити в магазин на шопінг.

Тепер в голові одна і та ж фраза: «У жіночій дружбі завжди присутня заздрість».